Осіння війна в ПАРЄ: Як Ягланд використовує свій останній шанс виконати завдання Путна

Епопея із поверненням Росії до ПАРЄ продовжується. Після того, як Москва вже більше року тому прийняла рішення не платити гроші до бюджету організації, та погрожує Страсбургу повністю припинити своє членство в організації, генеральний секретар Ради Європи Турбйорн Ягланд вирішив на осінній сесії ПАРЄ здійснити чергову спробу повернення Росії до повноправного членства. Без якого відновити виплату внесків Кремль не погоджується категорично. Причини такого рішучого настрою Росії та її лобістів на повернення іще цією осені — очевидні. Оскільки якщо російська делегація не повернеться в сесійну залу асамблеї до кінця цього року, то наступного року росіяни не приймуть участі у виборах нового генсека. Який, в результаті, може виявитись далеко менш уважним до російських прохань, ніж чинний Турбйорн Ягланд.

За даними "Української правди" з посиланням на джерела в організації, не без сприяння теперішнього генсека юридичний радник ПАРЄ Йорг Полякевич у кінці вересня підготував та розіслав листа до депутатів та урядів всіх країн-членів організації. У листі із грифом "не для розповсюдження" юрист з усією доступною переконливістю намагався довести, що механізм санкцій, прописаний у статуті Ради Європи, суперечить "духу" цього статуту.

Попри закритий характер документа, цей "винахід у сфері права" вже встигли розкритикувати інші європейські фахівці. Що, втім, не відміняє того факту, що подібне правниче припущення буде обговорюватися і у сесійній залі.

Таким був один удар генсека ради Європи по антиросійських санкціях, юридичний. Паралельно із тим Ягланд підготував і другий, чисто організаційний удар по санкційному механізму. Він зводився до того, що бюро Парламентської асамблеї Ради Європи отримало пропозицію не розглядати "російське питання" на поточній сесії та відкласти його розгляд на рівень одного з керівних органів ПАРЄ – Постійного комітету асамблеї. Який

і мав вирішити, як саме змінити регламент у такитй спосіб, щоби прийняття санкцій проти Росії мало би стати максимально ускладненим. Комітет цей, на відміну від сесії ПАРЄ, вирішує свої робочі питання без зайвої уваги преси. І в Ягланда, ймовірно, там було би далеко більше шансів внести необхідні регламентні зміни, ніж у сесійній залі, де для них потрібно дві третини голосів депутатів.

Втім, ідея, судячи зі всього, провалилась - більшості членів бюро ПАРЄ такий "міжсобойчик" не сподобався, і пропозицію було відхилено.

І з точки зору здорового глузду, прийняте рішення є оптимальним. Бо якщо вже Росія має бути повернутою до ПАРЄ — то зробити це слід гласно і відкрито, за щільної уваги з боку преси. Щоби вся Європа знала поіменно тих людей, які проголосують за повернення Росії. Що, не виключено, означатиме і вихід України (а можливо — і не тільки України) з організації, яка пише в статуті про "захист демократії і верховенства права", при тому повертаючи всі права Росії, яка в ХХІ столітті змінює карту Європи за допомогою збройної сили. Тому, не виключно, що поточна сесія ПАРЄ стане вирішально. не тільки для України та Росії, але й для самої організації. Яка повинна продемонструвати бодай якусь подобу вірності тим ідеалам і принципам, задля яких вона була створена. В іншому разі Рада Європи перетворюється на простого отримувача російських коштів, який обслуговує міжнародно-політичні інтереси Кремля. А таких, здається, і без того вистачає.