Людина Могилевича: Про що Зеленський міг говорити з Кисліним

Інформація російського The Insider про те, що Зеленський у США зустрічався з бізнесменом Семом Кисліним, на перший погляд, на сенсацію ніби й не тягне. Хоча б тому, що йшлося не про "тет-а-тет", а про спілкування з представниками єврейської громади США, серед яких були релігійні лідери, бізнесмени, громадські діячі – і хто завгодно ще. Власне, у список "кого завгодно ще" ідеально лягає Сем Кислін – бізнесмен з сумнівним минулим, розлогим досьє у ФБР та зв’язками з російською мафією – і Дональдом Трампом. Якщо точніше – Кислін пов'язаний з Ізмайловською ОПГ, а також із Солнцевською ОПГ – Семеном Могилевичем, головним кримінальним авторитетом пострадянського простору, лідером російської мафії. Кислін фінансував кампанію Джуліані в мери Нью-Йорка, допомагав йому.

Якби на тому комунікація між чинним президентом України та Кисліним скінчилась би – то й писати не було б про що. 

Але в реальності все було інакше. Оскільки через декілька годин після публічно-протокольного заходу відбулося його своєрідне продовження. В ресторані "Російська чайна" Сем Кислін влаштував "другу серію" спілкування з українськими посадовцями. Зеленського на ній не було. Офіс президента взагалі спростовує зустріч Зеленського з Кисліним. Правда поки не офіційно – позицію ОП публікує лише "Інтерфакс".  А от керівник офісу президента, Андрій Богдан, був помічений на зустрічі, хоча також спростовує факт її існування. Факт зустрічі сторони не афішували, а запитання журналістів російського видання стосовно того, що саме обговорювалося в "нью-йоркській чайній", проігнорували і Кислін, і Богдан з Зеленським.

Цю зустріч для української сторони можна вважати токсичною із цілого ряду причин.

По-перше, Сем Кислін хоче "видобути" з України гроші, які були арештовані в одній з "пралень Януковича". Він втратив тут щонайменше $23 млн. Навіть якщо вірити бізнесмену – то виходить, що він у листопаді 2016 року купив кіпрську компанію Opalcore Ltd, яка розміщувала бонди-облігації в українських банках. Продавцем виступила британська фірма Exbridge Properties L.P., пов'язана з "пральнями", які відмивали гроші "гаманця Януковича" Сергія Курченко і Сергія Арбузова. Кошти компанії опинилися під арештом і були конфісковані рішенням Краматорського суду.

Кислін стверджує, що "не знав" про брудне походження цих коштів (хоча, за чутками, він купив Opalcore Ltd за суму вполовину меншу, ніж вартість "законних облігацій" – що мало би наштовхнути на певні роздуми). А компенсацію він вимагає не в Exbridge Properties, а в українського Ощадбанку, в якому були розміщені бонди-облігації. Простіше кажучи – в українського бюджету, і в гаманців українських громадян. І навіть приїздив в Україну у серпні, щоб спробувати питання вирішити.

Факт спілкування з подібною особою – в разі належного розголосу – навряд чи вдасться записати в досягнення "зе-команди". Такою є внутрішньополітична складова зустрічі.

Із зовнішньополітичною – не краще. Оскільки Кислін стверджує – і, здається, навіть пишається тим фактом, що саме він буцімто переконав особистого адвоката чинного президента США Джуліані порадити Дональду Трампу "розкрутити" історію про "корупцію американських демократів" в Україні. Так воно було чи ні – не надто й важливо. Ключовим є той момент, що Кислін використовував свої особисті стосунки з Джуліані і Трампом (першому він здійснював пожертви у виборчий фонд в період виборів на посаду мера Нью-Йорку, другому, за чутками, допомагав уникнути банкрутства – але ці дані не є підтвердженими) для досягнення власних фінансових цілей.

Більше того, 1 жовтня Конгрес викликав Кисліна для надання свідчень разом з Львом Парнасом і Ігорем Фруманом. Їх, як відомо, підозрюють в організації зустрічей між Джуліані і українськими посадовцями, де на останніх здійснювали тиск з метою "простимулювати" розслідування відносно сина Джо Байдена.

На тлі всіх цих моментів той факт, що заяви Кисліна активно і охоче ретранслюють російські ЗМІ, а сам він підтримує зв’язки з представниками ізмайловського організованого злочинного угруповання (стосунки з представниками якого, за чутками, свого часу істотно спрощували життя тоді ще молодому директору ФСБ Володимиру Путіну) якось вже й не виглядають надто сенсаційними.

Таким чином, одним простим фактом зустрічі та наступного обіду з сумнівною особою, представники "Зе-команди" – можливо, навіть ненавмисне – створили собі потенційні проблеми як внутрішньополітичного, так і зовнішньополітичного характеру. І, скоріше за все, не отримали нічого навзамін. Що, насправді, досить наочно демонструє рівень їхньої зовнішньополітичної компетентності. В будь-якому разі, ідея погуглити "про того чорта", до якої Зеленський доріс у внутрішньополітичних питаннях, достойна того, щоб розповсюдити її використання і на зовнішню політику.