Схема для Донбасу: Захід обійде російське вето в Радбезі ООН

Впродовж останніх кількох тижнів засідання Радбезу ООН виглядають одноманітно. Країни Заходу ініціюють більш чи менш жорстку резолюцію стосовно Сирії, зокрема, стосовно розслідування у справі використання хімічної зброї — а Росія її ветує. Така послідовність дій була повторена 11 разів. З однаковим результатом. Не дивно, що багатьом із присутніх це набридло, і їхні дипломатичні відомства взялися до пошуків способу, за допомогою якого можливим було би зробити бодай щось конструктивне.

За даними британського видання The Guardian, певні ідеї у дипломатів таки з'явилися. Зокрема, мова йде про резолюцію "Єдність заради миру", ухвалену в 1950 році. Цей документ, власне, і ухвалювали на той випадок, коли Радбез ООН не зможе реалізовувати свої повноваження у сфері безпеки через суперечки постійних членів.

Ця резолюція дозволяє дев'ятьом із 15 членів Радбезу ООН обійти вето та винести будь-яке питання на загальне голосування в Генасамблеї ООН. Для ухвалення рішення необхідні дві третини з наявних 193 голосів Генасамблеї.

За даними журналістів, можливість обійти російське вето обговорювалась постпредами ООН на закритій зустрічі в Швеції в минулі вихідні. Ця зустріч, вочевидь, буде далеко не останньою.

Російська сторона наразі робить суворе обличчя, і офіційно інформацію не коментує. А неофіційно колишній заступник Генерального секретаря ООН Сергій Орджонікідзе, в свою чергу, засумнівався, що західні країни зможуть обійти право вето Росії. "Статут ООН так написаний, що ніколи вето обійти неможливо... Це питання дуже складне. Якщо вони доведуть, що це не компетенція Радбезу ООН, то тоді вийде, а так - ні. Подивимося, як буде розвиватися ситуація ", - констатує ветеран російської дипломатії.

Для чого це роблять західні дипломати? Адже для успішного розслідування можливого використання хімічної зброї у Сирії потрібне не тільки, а може — і не стільки рішення ООН, як добра воля сирійського диктатора Асада та його російського покровителя?

З одного боку, це, звичайно, так. Але з іншого боку, якщо Генасамблея ООН ухвалить рішення про таке розслідування, а Асад чи Путін спробують йому завадити, у Заходу з'явиться абсолютно легальне право на масштабні силові дії проти режиму, який порушить рішення Генасамблеї. Не те щоб відсутність міжнародно-правових підстав сильно заважала США, а з недавніх пір — і Британії з Францією після чергового гидотного вибрику Асада наносити по ньому повітряні удари. Але наявність мандата ООН помітно спростила б формування більш масованої коаліції для такого заняття.

Чим уся ця історія цікава для України? По-перше, хоч би тим, що йдеться про відновлення бодай якоїсь дієздатності найбільш глобальної міжнародної організації. Яка стикається з проблемою вето з боку когось із постійних членів Радбезу дедалі частіше.

А по-друге, питання введення миротворців на Донбас, скоріше за все, теж рано чи пізно зіткнеться з російським вето. І тоді механізм його подолання може бути для України неоціненною знахідкою.

Хоча, навіть якщо західним партнерам України вдасться не тільки зібрати й підготувати величезну за масштабом миротворчу місію, а навіть здолати вето Росії в Радбезі, питання про те, як "завести" місію в регіон, контрольований російською армією за підтримки як російських, так і місцевих найманців-приватників, залишиться відкритим. Та навіть сам факт отримання міжнародного мандату на розгортання миротворчої місії на Донбасі вже було б колосальним прогресом у вирішенні конфлікту, який застиг у кривавому глухому куті.

Фото: EPA