Нові санкції проти Росії: Як США рубатимуть Путіну "щупальця"

"Телефонний довідник російських олігархів", "копіпаст з російського "Форбсу" - як тільки не називали російські дотепники "передсанкційний" список олігархів, близьких до Путіна, який, формально, не мав жодних реальних наслідків для осіб, які до нього потрапили. Кепкували і ті, хто доробився до того, щоб потрапити до цього списку. Хоча ні, слід їм віддати належне — легко й весело вони жартували тільки на камеру російського держтелебачення, а от у приватних розмовах — в тому числі й з американськими посадовцями, під час тієї ж мюнхенської конференції, ентузіазму було помітно менше. Не такі вони й недалекі, ці російські олігархи. Щось вони все-таки підозрювали.

І Мінфін США в особі керівника відомства Стівена Мнучіна не забарився виправдати їхні сподівання. Від неозначених обіцянок про "далі буде", він учора перейшов до конкретики. За даними Bloomberg, міністр заявив журналістам: "Ви можете очікувати, що санкції будуть в найближчі 30 днів. Ми застосовуємо всі наявні санкції і вводимо нові".

По кому — і навіщо — вдарять санкціями цього разу? Достатньо вичерпну відповідь на перше питання дає колишній посол США в Росії Майкл Макфол. Розслідування спеціального прокурора Роберта Мюллера втручання росіян у вибори президента США, вважає дипломат, "тисне" як на господаря Білого дому.

Введення санкцій проти тих, хто фінансував і здійснював втручання, "відбуватиметься повільно, неохоче, вони (адміністрація Трампа-ред.) очевидно не хочуть запроваджувати санкції. Президент Трамп особисто, як на мене, не хоче вводити нові санкції. Але після звинувачення громадян Росії, ніяк не відреагувати означало б надзвичайну слабкість. І я знаю, що в адміністрації Трампа є люди, які хочуть запровадити нові санкції", - заявив Макфол.

Достатньо прозорою є і ситуація з відповіддю на питання "навіщо". Тут реальні цілі адміністрації Трампа і американського Конгресу помітно різняться. Перший просто хоче відвести від себе підозри у надмірній лояльності до Росії, які переслідують його від моменту початку правління.

Натомість у Конгресі США — і в частині трампівської адміністрації,втім, теж — розуміють одну цікаву штуку. За реалізацією багатьох путінських ініціатив стоять конкретні люди, які, можливо, не займають ключових посад, і навіть дещо бідніші за Абрамовича. Але саме вони дозволяють Володимиру Путіну реалізовувати значну частину його геополітичних ініціатив.

Яскравим прикладом подібних діячів є Євгеній Пригожин, яккий є власником найбільших "фатрик тролів", які, власне, і здійснювали втручання у американські вибори. Він же є одним з основних чи то "інвесторів", чи то "спонсорів" приватної військової компанії Вагнера, яка залишила за собою широкий кривавий слід і на Донбасі, і в Сирії.

Саме такі люди і становлять основну "ударну міць" путінського режиму. Бо якщо б, приміром, ту ж "фабрику тролів" заставили робити якесь з російських державних відомств, то її б організація зайняла років зо шість — а на виході зясувалось би, що гроші увесь цей час хтось підступно крав, і в реальності нічого не зроблено. Як це було, наприклад, з російським космодромом "Восточний", а вдповідальні за який пішли "на посадку", так нічого до ладу не запустивши, з російською "Кремнієвою долиною" в Сколково — і десятками інших більш чи менш грандіозних проектів.

Удар по таких людях не підірве особливо російську економіку. Але він, за належної реалізації, значно скоротить можливості російського режиму впливати на геополітичну реальнісь. Що теж, погодьмося, непогано.