ЧС 2018
Вибори-2019
Онлайн
Сектор
Спецпроекти
Країна Укропів

Стрілянина у Вірменії: Коли російська армія проведе бойові навчання в Єревані

Нічний спокій вірменських сіл біля російської 102-ї бази у Гюмрі був порушений хаотичною стріляниною та вибухами. Стріляли як з автоматів, так і з важкої піхотної зброї. Це не був початок азербайджанського вторгнення

Depo.Світ
20 липня 2018 20:30
ФОТО: depo.ua

За свідченнями місцевих мешканців, підкріплених відеосюжетами, 17 липня російські військові пересуваючись на вантажних автомобілях, палили з важких кулеметів, і навмання кидали гранати та димові шашки.

Слід віддати належне вірменам – вони зуміли зупинити колону, перекривши дорогу, і викликати правоохоронців. Підтяглись і російські старші офіцери, які намагались чи то врегулювати конфлікт, чи то витягти своїх, не виключено, підпилих підлеглих із халепи, в яку ті вскочили. На щастя, все обійшлося без людських жертв.

Вже у середу військово-повітряний аташе Росії у Вірменії генерал-майор Булавіцин і командир 102-ї військової бази Єлканов виправдовулаися перед міністром оборони Вірменії Давидом Тонояном.

Командир бази переконував всіх, що мали місце звичайні планові військові навчання. Проте, вибираючи місце для проведення навчань, військові буцімто не подумали про місцеве населення, за що російська сторона принесла офіційні вибачення і запевнила, що "згодом буде більш послідовною при плануванні та інформування про заходи за межами території бази"

Учора інцидент в селі Панік за участю російських військових прокоментував прем'єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян, який вважає, що відбулася "провокація проти вірмено-російських дружніх відносин і посягання на суверенітет Вірменії". Чому саме з вірменсько-російською дружбою борються російські військові, Пашинян, втім, не уточнив.

При тому цей інцидент з російськими військовими зі 102-ї бази – далеко не перший. Всі, напевно, паятають жахливу історію, коли в 2015 році російський солдат Валерій Пермяков розстріляв з автомата місцеву родину - сімох людей, в тому числі 9-місячну дитину.

Але тим справа, насправді, не обмежується. Впродовж минулих 5 років кількість загиблих через російських військових наближається до двох десятків. Зокрема, декілька років тому двоє дітей підірвалися на залишеній без нагляду міні, в іншому випадку через стрілянину, відкриту п'яними військовими, двоє жителів Гюмрі загинули, 14 отримали поранення.

Загалом, тільки за 2015-2017 роки в Гюмрі було відкрито 13 кримінальних справ, пов'язаних із насильством російських військових стосовно вірмен. І це не рахуючи непоодиноких випадків бійок зі смертельними наслідками між самими російськими військовослужбовцями.

У цьому місці виникає закономірне запитання – чому вірмени це терплять? Чому, попри чисельні невиконані обіцянки, продовжують вдавати, що вірять російським офіцерам, котрі обіцяють "розібратись і навести лад"?

Єдиний фактор, який насправді консервує лояльність Вірменії та вірменів до путінського режиму – це страх. Страх нової війни за Нагорний Карабах, страх перед нічними обстрілами і колонами біженців. Страх нових етнічних чисток, врешті-решт. Страх залишитись із багатим та агресивним Азербайджаном сам на сам. Цей страх дієво пов'язує Єреван з Москвою. Цей страх заставляє вірмен обурюватися злочинами російських військових, сумніватись в майбутньому своєї країни, на території якої розміщені іноземні військові бази – але при тому продовжувати твердити про "вічну дружбу" з Росією.

Але минають роки, і людей, які на собі пережили жахіття Карабаху, стає дедалі менше. Натомість молоді, яка бачить тільки п'яні витівки деморалізованих "миротворців" – стає все більше.

При тому конфлікт між Вірменією а Азербайджаном звичайно, теж нікуди не зникає. Але в міру такої демографічної трансформації дедалі більше громадян Вірменії, особливо – молодих, можуть задатись цілком логічним запитанням про те, чи немає на цьому світі іншої геополітичної потуги, яка могла б гарантувати Вірменії недоторканість – але при тому не влаштовувала хаотичних стрільб і п'яних поножовщин у вірменських містах і селах. Коли таких людей стане більшість, на Вірменію, не виключено, чекає іще одна оксамитова – чи не дуже – революція.

Більше новин про події у світі читайте на Depo.Світ