Новий ультиматум Угорщини: Для чого Сіярто влаштував чергову освітню сутичку

Українсько-угорське протистояння, яке донедавна перебувало у глухому куті, після втручання у дискусію Держдепу США помітно активізувалось.

З одного боку, після розмови Павла Клімкіна та Петера Сіярто, яка відбулася минулої п'ятниці на Закарпатті, Угорщина розблокувала участь України в майбутньому самміті НАТО. В липні відбудеться зустріч Україна-Грузія-НАТО - і Будапешт проти неї не заперечує. Що, мабуть, варто розцінювати як перемогу. Якій Україна не в останню чергу завдячує держсекретарю США Майку Помпео, після розмови з яким очільник угорської дипломатії раптом зрозумів, що з Києвом можна – і треба – домовлятися.

При тому робота комісії Україна-НАТО наразі залишається заблокованою. Щоправда, при тому Будапешт для припинення цієї блокади висуває три достатньо прозорі і зрозумілі вимоги – продовження перехідного періоду в законі про освіту до 2023 року (проти чого Україна не заперечує), незастосування норм цього ж закону на угорські приватні школи (що в Україні готові обговорювати) і тісний діалог між владою і закарпатськими угорцями (який, за свідченням самого Сіярто, вже активно відбувається – тому цю умову можна вважати виконаною). Все це в сумі справляє враження достатньо конструктивного процесу, який може привести до узгодження інтересів впродовж кількох місяців, якщо не тижнів.

Але думці про хеппі-енд заважає один момент. Який полягає в тому, що Петер Сіярто взявся коментувати не тільки нормативні документи, вже прийняті українським парламентом – але й законопроекти. Зокрема, гіпотетичний новий український закон про мови, який наша Верховна Рада без видимого поспіху намагається прийняти навзамін "закону Ківалова - Колесниченка" на цю ж тему, який у лютому цього року Конституційний суд визнав невідповідним Основному закону через грубі порушення під час процедури його схвалення. До речі те скасування Сійярто схарактеризував як "брутальну атаку" української влади на право угорців розмовляти рідною мовою.

А зараз угорський очільник висловлює рішуче незадоволення тим, що частина українських законодавців теоретично розглядає можливість збільшити поріг кількості етнічних угорців для визнання угорської мови офіційною в населеному пункті з 10% населення до 33%.

Натомість у стінах Верховної Ради наразі перебуває як мінімум три законопроекти про мову (за номерами 5670, 5669 та 5556 – якщо кому цікаво почитати). Із яких лиш один містить згадане Сіярто обмеження. При тому жоден із трьох законопроектів наразі не дожив іще навіть до першого читання – себто усе, в них написане, це не більше, ніж законодавча пропозиція окремих політичних сил. Який сенс починати дипломатичну суперечку через гіпотетичні документи, які ,можливо, так і не дійдуть до сесійного залу?

Можливих відповідей, насправді, дві. Перша полягає в тому, що для імітації бурхливого захисту угорської меншини Сіярто дещо маніпулятивно міняє ціль для своїх атак. Тихо в душі надіючись, що небажаний законопроект не приймуть – і це можна буде презентувати як результат зовнішньополітичних зусиль правлячої угорської коаліції.

А інше пояснення полягає в тому, що непроста розмова за зачиненими дверми у Держдепі, яка зрушила з місця україно-угорські перемовини стосовно закону про освіту, принесла для угорського дипломата не тільки неприємності, але і якісь невеличкі дипломатичні призи, точного характеру і розміру яких ми на разі не знаємо. І Петер Сіярто тестує, чи зможе повторити таку виграшну комбінацію з новим українським законопроектом. В разі, якщо той дійде до сесійної зали, звичайно.

Втім, якими б не були реальні стимули угорського посадовця, українському парламенту перед прийняттям закону про мову явно варто було б провести консультації з посадовцями рідного МЗС. Просто для того, щоб не вийшло як минулого разу...

Фото: ЕРА