Нові санкції: Коли "гра в одні ворота" підштовхне Путіна до трудових таборів

Економічний тиск на Росію з боку США плавно, але невпинно наростає. До "кремлівського списку" вчора додався опублікований на сайті Конгресу США законопроект, який передбачає нове розширення санкцій відносно Росії.

Його автори - Хоакін Кастро і Майк Тернер запропонували "заборонити американським особам займатися трансакціями, фінансувати або будь-яким іншим чином мати справу з російським суверенним боргом, випущеним через 180 днів після дати накладення санкцій". Якщо зважити на той факт, що майже половина російського суверенного боргу — в руках нерезидентів, в разі прийняття цього проекту ситуація для Кремля може скластись вкрай неприємна. У повітрі запахне дефолтом не тільки "Русалу".

Насправді поки що невідомо, яку підтримку має цей законопроект. Хоча той факт, що один із його авторів є демократом, а інший — республіканцем, натякає на те, що певний консенсус щодо нього у Конгресі можливий.

Втім, як би не склалась подальша доля радикального законопроекту, на ситуацію він помітно впливає і до свого можливого прийняття. Багато хто з тримачів російських цінних паперів можуть вирішити позбутись від них до моменту можливого панічного розпродажу — і вийти з ситуації без втрат. Як, власне, і роблять зараз тримачі акцій багатьох російських публічних компаній, власники яких потрапили під санкції — чи навіть у "кремлівський список". Особливо з числа іноземців, які вже встигли не раз пошкодувати, що відважились вкладати в Росію. Що призводить до всім відомої ситуації з російським рублем, який стабілізується біля позначки 64 за долар та 80 — за євро.

У цій ситуації російське керівництво виглядає приблизно так само, як Європа та США виглядали в момент початку агресії проти України — здивовано і дезорієнтовано.

Ні російський уряд, ні Центробанк наразі не запропонували жодної стратегії протидії впливу санкцій на російську економіку.

Глава Банку Росії Ельвіра Набіулліна "не бачить ризиків для фінансової стабільності" в обвалі курсу рубля, і розцінює падіння вартості акцій російських компаній як "корекцію".

"Я впевнена, що ринок і економіка до них адаптуються", - демонструє показний оптимізм російська фінансистка. Російський прем'єр Медвєдєв також доповідає Путіну про "повну стабільність" в економіці. У відповідь на що Володимир Володимирович нагадує Дмитру Анатолійовичу, що тому слід уважніше стежити за виконанням "травневих указів", прийнятих 2012 року. Ідилія.

Врешті, адекватно відповісти США Кремль і не може. Оскільки Росія поставила в Америку товарів на $17 млрд (4,7% всього російського експорту), а Америка в Росію - на $7 млрд (0,2% всього американського експорту). При тому помітна частина російського експорту — це нафта і продукти нафтопереробки, знайти іншого постачальника яких для США — не надто велика проблема. Є, звичайно, кілька позицій, наприклад, поставки російського титану і ракетних двигунів, де Кремль може завдати США певних неприємностей, але будь-які різкі рухи в цих сферах рикошетом вдарять по російській промисловості.

Російський бізнес, чимало керівників якого ще добре пам'ятають Радянський Союз, чудово розуміють — якщо керівництво в складній ситуації стверджує, що нічого не відбувається — це значить, що проблеми вкрай серйозні, і що з ними робити — ніхто не знає. В такій ситуації бізнесмени роблять єдину логічну з їх точки зору річ — піднімають ціни для населення. І, сумніваючись у майбутньому рубля, воліють зберігати товари на складах, а не рублі в банках. Цей процес вже почався у більшості російських торговельних мереж — як продуктових, так і з побутовою технікою й іншими товарами довготривалого вжитку.

Цей "рикошет по населенню" неодмінно викличе реакцію в суспільстві. Впродовж місяців — якщо не тижнів. І поставить російське керівництво перед вибором. І він стоятиме між зниженням рівня зовнішньої агресивності — що стане сигналом як для США так і для власного бізнесу про те, що "ситуація хоч погана, але стабільна". І спробою подальшої ескалації — у Сирії, на Донбасі, чи де завгодно ще, бо економічних способів відповісти Вашингтону у Москви більше немає. Але нову ескалацію доведеться супроводжувати "закручуванням гайок" у внутрішній політиці, і підготовкою трудових таборів — у тій чи іншій формі — для всіх, хто хоче відчувати гордість за "велику Батьківщину", але не готовий за це попрацювати на заводі впроголодь.