Нічне самогубство ПАРЄ: Чому Трамп та Путін перемогли

Нічна резолюція ПАРЄ про зміну санкційного механізму, яка повертає Росію до роботи у Раді Європи впродовж найближчих днів і фактично без обмежень права голосу, на жаль, несподіванкою не стала. Підготовча робота до її прийняття тривала без малого півроку.

У цьому місці можна чимало сказати про те, що відмова від санкцій за умови невиконання Росією вимог ПАРЄ є свідченням капітуляції організації. І про те, що ПАРЄ добровільно відмовилась від єдиного механізму впливу на держави, які порушують статут й мету організації. Без санкцій - чи з "точковими" й нечітко прописаними санкціями - увесь арсенал ПАРЄ обмежується можливістю "висловити стурбованість". Ну добре - "рішуче засудити". Можна сказати про те, що рішення було прийнято з огляду виключно на фінансовий чинник, який став важливішим, аніж виконання статутних завдань. І що після цього рішення не тільки подальше членство України в Раді Європи, але й саме існування цієї організації видається зрозуміти й виправдати відверто складно. Пацієнт фактично помер на 70-му році земного існування.

А ще можна сказати про те, що попри очевидну важливість питання адміністрація нового глави держави фактично самоусунулась від якоїсь активної діяльності у цьому напрямку. Працювали українські делегати в ПАРЄ, працювали ентузіасти з МЗС, і працювали громадські волонтери. Цього виявилося замало.

Для Росії вчорашнє повернення в ПАРЄ мало тривіальні й очевидні цілі. За відносно невелику ціну - у вигляді кількарічних боргів за внесками - Кремль отримує потужний агітаційно-пропагандистський майданчик.

Від моменту повернення російської делегації в сесійний зал проплачені західні автори й проплачені європейські ЗМІ можуть до абсолютно будь-якого порушення міжнародного права, вчиненого Кремлем, додати "коментарі російських делегатів у ПАРЄ". Перетворивши будь-який очевидний факт агресії, порушення прав людини чи чого завгодно іще у "дискусію між Росією та Заходом", у якій в кожного є "своя правда".

Не кажучи вже про можливість зайвий раз показати своїм громадянам і світові, що "все продається і купується", а статутні норми, міжнародні договори та інші юридичні та моральні химери не встоять під натиском банальних нафтогазових грошей.

Втім, результати нічного голосування абсолютно чітко продемонстрували іще одну річ.

При їх аналізі чітко помітно, що депутати підтримували - або навпаки, не підтримували проросійську резолюцію - виходячи не зі своїх політичних чи ідеологічних вподобань. В більшості випадків спрацьовував факт країни походження. "Стара" Європа - окрім переважної частини британської делегації - підтримала Путіна. Натомість нові члени ЄС - за кількома винятками, на кшталт Чехії - проголосували проти. Звичайно, не все було чітко й тотально, наприклад, представники німецьких вільних демократів підтримали Україну. Але географічний розкол між Східною і Західною Європою був цілком очевидним.

Що наочно демонструє існування погано замаскованої щілини в європейському цивілізаційному проекті. Яка неминуче поглибить і без того наявне відчуження між "двома Європами".

А за умов фактичної узурпації керівництва в ЄС німецько-французьким тандемом, єдиним центром сили, на який можуть покластися Польща, країни Балтії, Румунія, і, врешті-решт, Україна, залишаються США. Які, в силу екзотичної зовнішньополітичної лінії Дональда Трампа на разі іще не можуть цілком скористатись наростанням протиріч у Європі. Але рано чи пізно це таки трапиться. Трамп, на відміну від Путіна, не вічний. І тоді прагматичні гарантії підтримки у неминучому протистоянні з Росією важитимуть для більшості східноєвропейських столиць більше, ніж розповіді про європейські цінності - які перериваються короткими епізодами нічних розпродажів цих цінностей за російські гроші.

Таким чином, продемонструвавши учора своє ставлення до сподівань та ідеалів східноєвропейців, та оцінивши своє повагу до них у суму, меншу за внески Росії у ПАРЄ, Берлін та Париш виграли декілька мільйонів євро - і програли геополітичний раунд як Москві, так і Вашингтону.