ЧС 2018
Вибори-2019
Онлайн
Сектор
Спецпроекти
Країна Укропів

Ненависть до України коштує одну тисячу гривень

Єдиною доступною роботою в Донбасі стала армія «ДНР» і «ЛНР». Добровольці отримують новеньку форму, і їм обіцяють тисячу гривень на місяць. Плюс продпайок. І перспективу дуже скоро бути вбитим
Depo.Світ
10 листопада 2014 09:06
ФОТО: depo.ua
Ненависть до України коштує одну тисячу гривень
Ненависть до України коштує одну тисячу гривень

Як пише «Деловая столица», військовий конфлікт на Сході України зупинив підприємства Донбасу. Шахти ще абияк працюють. Але їх закриття - справа часу. Єдиним порятунком від злиднів для місцевого населення стає мобілізація в «ополчення». І після чотирьох місяців безгрошів'я багато чоловіків, не замислюючись про те, що їм уготована доля гарматного м'яса, йдуть у ці потішні війська, які стануть живим щитом перед елітними російськими частинами. У Кремлі все точно розрахували - саме зараз багато хто готовий за копійку поставити на карту життя і своє майбутнє.

Донбас - одна суцільна промзона. Основна маса населення була задіяна в промисловості, кому не вистачило роботи на шахтах, трудилися в копанках або їхали в інші регіони в пошуках заробітку. Специфіка зайнятості в Донецькій і Луганській областях не змінювалася з радянських часів. Це влаштовувало місцеві бізнес-еліти, що вибудували на сході схеми заробітку мільйонів за рахунок експлуатації надр і дешевої робочої сили. Але природні ресурси вичерпувалися, роботи ставало все менше, соціально-економічна ситуація тільки погіршувалася.

Ні перепрофілюванням підприємств, ні зміною спрямованості освіти з інженерно-технічної на високотехнологічну і гуманітарну держава не займалася. Місцевим елітам потрібен був виключно пролетаріат, який створює матеріальні блага і не ставить зайвих запитань. Це трагедія Донбасу. За останнє десятиліття там виросло ціле покоління збирачів металу, люмпенів, які перебивалися тимчасовими заробітками, людей, яких лякав інший, благополучніший світ. Лякав і викликав ненависть та агресію. Київ бачив цих людей на Антимайдані, куди їх за копійки звозили «регіонали». Світ побачив їх у всій красі в липні, коли на місце падіння «Боїнга», збитого російськими терористами, як сарана, налетіли мародери. Хто за металом, хто за речами, хто за тим і іншим. Саме на цьому соціальному ґрунті виріс вірус сепаратизму.

Нинішній військовий конфлікт на Донбасі тільки посилив неприйняття жителями регіону чужих. Завдяки російській пропаганді, що промиває мізки населенню, у Донецьку, Луганську, Алчевську чи Горлівці люди впевнені, що їхні міста обстрілюють злі «укри», підприємства бомблять «бендерівці», щоб позбавити жителів Донбасу хліба насущного тощо. За місяці війни територія, яка перебуває у зоні бойових дій, стала непридатною не те що для ведення господарської діяльності, а й для проживання. З самого початку конфлікту бойовики обрали тактику випаленої землі. Вони знищували мости, залізничне полотно, підприємства, водопроводи, електропідстанції. Щоб життя в окупованих районах перетворилося на пекло. Вижити в цьому пеклі можна тільки в одному випадку - мобілізуватися в «ополчення».

Першими в бойовики пішли люмпени. Цих «першопрохідців» уже практично не залишилося в живих. У тій же Горлівці їх добивають російські найманці. Але війна вимагає регулярного поповнення живою силою. Йти на смерть у лавах «ополченців» місцеві не хотіли. Навіть за гроші. На що скаржився ще Гіркін. Силою мобілізувати «м'ясо» означало отримати сотні дезертирів при першому ж шухері.

Сьогодні ситуація на окупованих територіях погіршилася: роботи немає, сім'ї годувати треба. Якщо дрібний і середній бізнес ще якийсь час зможе перебиватися завдяки «купи-продай», то пролетарям, які втратили всі джерела доходу, залишається тільки один шлях - автомат в руки і під кулі. Причому платити їм можна мізер. За інформацією «ДС», сьогодні такса для «луганських» - 1000 грн.

Але в цій історії є й інший бік - вербуючи майбутніх «200-х» із місцевих, Росія хоче назавжди вбити клин між українцями з Великої України і Донбасу. Путіну потрібна громадянська війна, а без кровної ненависті однієї частини громадян до іншої її не буде. Ненависть можна підживлювати за допомогою «кисельовщини», але найбільш ефективний спосіб - кровна помста. Чоловіка або батька вбили «укри». Далі вступає в дію первісне правило «око за око, зуб за зуб». У Кремлі розуміють, що колись Україна поверне ці території. Тому й роблять усе, щоб ми ніколи не змогли повернути собі жителів Донбасу.