Ненависть до України коштує одну тисячу гривень

Єдиною доступною роботою в Донбасі стала армія «ДНР» і «ЛНР». Добровольці отримують новеньку форму, і їм обіцяють тисячу гривень на місяць. Плюс продпайок. І перспективу дуже скоро бути вбитим

Як пише «Деловая столица», військовий конфлікт на Сході України зупинив підприємства Донбасу. Шахти ще абияк працюють. Але їх закриття - справа часу. Єдиним порятунком від злиднів для місцевого населення стає мобілізація в «ополчення». І після чотирьох місяців безгрошів'я багато чоловіків, не замислюючись про те, що їм уготована доля гарматного м'яса, йдуть у ці потішні війська, які стануть живим щитом перед елітними російськими частинами. У Кремлі все точно розрахували - саме зараз багато хто готовий за копійку поставити на карту життя і своє майбутнє.

Донбас - одна суцільна промзона. Основна маса населення була задіяна в промисловості, кому не вистачило роботи на шахтах, трудилися в копанках або їхали в інші регіони в пошуках заробітку. Специфіка зайнятості в Донецькій і Луганській областях не змінювалася з радянських часів. Це влаштовувало місцеві бізнес-еліти, що вибудували на сході схеми заробітку мільйонів за рахунок експлуатації надр і дешевої робочої сили. Але природні ресурси вичерпувалися, роботи ставало все менше, соціально-економічна ситуація тільки погіршувалася.

Ні перепрофілюванням підприємств, ні зміною спрямованості освіти з інженерно-технічної на високотехнологічну і гуманітарну держава не займалася. Місцевим елітам потрібен був виключно пролетаріат, який створює матеріальні блага і не ставить зайвих запитань. Це трагедія Донбасу. За останнє десятиліття там виросло ціле покоління збирачів металу, люмпенів, які перебивалися тимчасовими заробітками, людей, яких лякав інший, благополучніший світ. Лякав і викликав ненависть та агресію. Київ бачив цих людей на Антимайдані, куди їх за копійки звозили «регіонали». Світ побачив їх у всій красі в липні, коли на місце падіння «Боїнга», збитого російськими терористами, як сарана, налетіли мародери. Хто за металом, хто за речами, хто за тим і іншим. Саме на цьому соціальному ґрунті виріс вірус сепаратизму.

Нинішній військовий конфлікт на Донбасі тільки посилив неприйняття жителями регіону чужих. Завдяки російській пропаганді, що промиває мізки населенню, у Донецьку, Луганську, Алчевську чи Горлівці люди впевнені, що їхні міста обстрілюють злі «укри», підприємства бомблять «бендерівці», щоб позбавити жителів Донбасу хліба насущного тощо. За місяці війни територія, яка перебуває у зоні бойових дій, стала непридатною не те що для ведення господарської діяльності, а й для проживання. З самого початку конфлікту бойовики обрали тактику випаленої землі. Вони знищували мости, залізничне полотно, підприємства, водопроводи, електропідстанції. Щоб життя в окупованих районах перетворилося на пекло. Вижити в цьому пеклі можна тільки в одному випадку - мобілізуватися в «ополчення».

Першими в бойовики пішли люмпени. Цих «першопрохідців» уже практично не залишилося в живих. У тій же Горлівці їх добивають російські найманці. Але війна вимагає регулярного поповнення живою силою. Йти на смерть у лавах «ополченців» місцеві не хотіли. Навіть за гроші. На що скаржився ще Гіркін. Силою мобілізувати «м'ясо» означало отримати сотні дезертирів при першому ж шухері.

Сьогодні ситуація на окупованих територіях погіршилася: роботи немає, сім'ї годувати треба. Якщо дрібний і середній бізнес ще якийсь час зможе перебиватися завдяки «купи-продай», то пролетарям, які втратили всі джерела доходу, залишається тільки один шлях - автомат в руки і під кулі. Причому платити їм можна мізер. За інформацією «ДС», сьогодні такса для «луганських» - 1000 грн.

Але в цій історії є й інший бік - вербуючи майбутніх «200-х» із місцевих, Росія хоче назавжди вбити клин між українцями з Великої України і Донбасу. Путіну потрібна громадянська війна, а без кровної ненависті однієї частини громадян до іншої її не буде. Ненависть можна підживлювати за допомогою «кисельовщини», але найбільш ефективний спосіб - кровна помста. Чоловіка або батька вбили «укри». Далі вступає в дію первісне правило «око за око, зуб за зуб». У Кремлі розуміють, що колись Україна поверне ці території. Тому й роблять усе, щоб ми ніколи не змогли повернути собі жителів Донбасу.

Більше новин про події у світі читайте на Depo.Головна