Донбас в обмін на газ: На що Маас натякнув Путіну

Вчорашній візит міністра закордонних справ Німеччини Гайко Мааса до Києва, вочевидь, мав на меті якщо й не зблизити позиції Берліна та Києва напередодні запланованого на 9 грудня нормандського саміту, то, принаймні, забезпечити взаємну поінформованість стосовно цих позицій.

Такий крок, поза сумнівом, був вельми необхідним на тлі активного переговорного процесу між Росією та Францією, який вкрай скупо висвітлюється у ЗМІ, і викликає, вочевидь, закономірні питання в української сторони. Ці питання так само закономірно потроху переростають у підозри стосовно можливих "широких компромісів" між Європою та Кремлем, які, в найгіршому для Києва випадку, можуть включати в себе ослаблення європейських санкцій.

Загалом меседж, трансльований учора Маасом, можна назвати обнадійливим. Оскільки позитивно оцінюючи кроки України, спрямовані на деескалацію конфлікту, німецький посадовець заявив, що "тепер черга і за Росією". Подібна заява дозволяє припустити, що обмін полоненими та повернення кораблів у Берліні, вочевидь, не розглядають як достатню реакцію з боку Кремля на українські кроки та поступки. І без нових, більш істотних кроків назустріч Києву Москва від санкцій не позбудеться. І це, безумовно, хороша новина.

Погана ж полягає в тому, що очільник німецької демократії не окреслив бодай в загальних рисах тих сподівань, які Берлін покладає на Москву. Окрім, можливо, фраз про те, що українці на Донбасі потребують "справжнього" перемир'я. Себто, вочевидь, періодичні вогневі провокації з боку бойовиків — не зовсім те, що в Європі хотіли б бачити під вивіскою перемир'я.

Все це наштовхує на думку, що або в ЄС з якихось причин не хочуть перед самітом повідомляти про свої вимоги до Росії, або ці вимоги дотепер не є чітко сформульованими й жорстко озвученими перед Путіним. Перший варіант натякає на те, що саміт 9-го грудня таки має вкрай високі шанси завершитися "зрадою" в тій чи іншій формі. Другий — передбачає прийняття декларативних документів.

Паралельно із тим в ЗМІ циркулюють версії про можливе збереження газового транзиту через Україну в обмін на прийняття Києвом російських умов стосовно Донбасу. Буцімто і новий закон про особливий статус регіону в Москві вже прийняли, і з європейськими учасниками переговорів його узгодили, і все, що залишається — це підсунути його Зеленському на переговорах, отримати миттєву згоду "монобільшлості" в Раді — і все, перемога в конфлікті на Донбасі Кремлю гарантована.

Насправді все далеко не так погано. По-перше, російський транзит через Україну, який коштуватиме нам як мінімум судових перемог в європейських арбітражах, просто фізично не триватиме в теперішньому обсязі надто довго. В силу скорочення російської присутності на євроринку, виходу туди скрапленого газу із США та Перської затоки через термінали, і азербайджанського — через TANAP, який буде запущений 30 листопада. За таких умов для повного завантаженя українскьої ГТС росія мала би порізати як мінрімум два із трьох "потоків" на металобрухт. Чого, звичайно, не трапиться. І менеджмент "Нафтогазу", вочевидь, донесе цю невеселу правду до керівництва країни.

По-друге, в Європі не можуть не розуміти, що демонстративна згода на всі російські умови стосовно Донбасу може ввести в стан нестабільності всю Україну. І тоді єдиний справжній інтерес Берліна та Парижа в усій цій історії — щоб через східний кордон до ЄС не пішло більше біженців, аніж із Сирії та Африки разом, – може виявитися під загрозою. Тому припущення на цю тему, з яких би джерел вони не лунали, частково схожі на вчорашній фейк про те, що "ЄС заставить Україну напряму купувати газ у "Газпрому".

Втім, той факт, що схема "транзит в обмін на Донбас" є нереалістичною, не скасовує можливості інших невигідних для України варіантів розвитку подій. Серед яких — ймовірна вимога узгоджувати нову редакцію "особливого статусу" з "посадовцями" з "Л-ДНР". Чи проведення виборів на окупованих територіях тільки під наглядом нечисельних європейських спостерігачів.

Але наразі все це залишається тільки гіпотезами й припущеннями. Які будуть остаточно підтверджені чи спростовані  всього за три тижні.