Нормандський формат і США: Чому в Берліні не хочуть бачити Курта Волкера

Європейські дипломати, які фактично саботують можливість участі американських колег у процесі пошуку способів врегулювання конфлікту на Донбасі, в цьому питанні стоять практично на одній позиції з російським МЗС

Тарас Паньо
Журналіст відділу міжнародної політики
Нормандський формат і США: Чому в Берлін…
Фото: Twitter

Історія із "розширенням нормандського формату", сама по собі доволі дивна, впродовж останніх двох діб почала обростати дедалі більш химерними подробицями.

Зокрема, учора спецпредставник Держдепартаменту США з питань України Курт Волкер повідомив світові, що дипломати США, Німеччини та Франції у тісному колі планують провести консультації щодо майбутнього "нормандського формату". От просто-таки негайно, на початку наступного тижня. І що над майбутньою зустріччю працюють всі три сторони – "у тісному контакті".

Не пройшло від моменту того оголошення і доби, як у МЗС Німеччини на зацікавлені запити журналістів повідомили, що "не можуть підтвердити" факту ймовірної зустрічі у даному форматі. Принаймні, зустрічі на міністерському рівні точно не відбудеться.

У Парижі, де три дні тому заявили, що зміна "нормандського формату" переговорів про врегулювання на Донбасі, "не стоїть на порядку денному", цього разу взагалі скромно промовчали.

У такий спосіб ситуація доходить до відверто дивного стану. Чинний президент України намагається залучити до переговорного формату США – задля того, щоби виконати власні передвиборні обіцянки, і хоч трохи "оживити" формат, неефективність якого стала очевидною. Вашингтон не поспішає встрявати в ситуацію, яка в разі цілком ймовірної дипломатичної невдачі потенційно може стати ударом по іміджу Держдепу, але готовий в якийсь спосіб сприяти вирішенню ситуації довкола конфлікту, який триває п'ять років – і кінця-краю йому не видно. А дві країни, що взяли на себе роль дипломатичних медіаторів конфлікту на Донбасі й процесу реалізації Мінських угод, напевно, готуються святкувати п’яту річницю з дня прийняття документів, які не виконуються дотепер, але до сьогодні демонструють відверте небажання допускати США до вирішення проблеми, з якою явно не здатні впоратися самостійно. Фактично повторюючи при тому позицію спікера президента Росії Дмитрія Пєскова, який, як відомо, також "не бачить сенсу в розширенні нормандського формату".

Причин такого стану речей може бути декілька. Перша – і найбільш примітивна – полягає в тому, що і Ангела Меркель, і Емманюель Макрон настільки не можуть терпіти чинного президента США, що будь-яка спільна зі США геополітична ініціатива видається їм недоречною.

А інша, більш прагматична причина подібної позиції Берліну та Парижу може полягати в тому, що там все-таки надіються на певну поступливість нового українського президента у питанні врегулювання на Донбасі. Більше того, там чітко розуміють і той факт, що на повноцінну участь США у "нормандському" форматі не погодиться Кремль – а модерувати переговори без згоди одного із учасників буде неможливо.

Але навіть ймовірна "часткова" участь Держдепу не викликає захоплення ані в Парижі, ані у Берліні. Оскільки примусити Україну до будь-яких кроків, невигідних для Києва, зате в той чи інший спосіб корисних для європейских столиць за подібних умов буде набагато складніше.

Ці два аргументи для чинних європейських посадовців, здається, переважають і бажання ймовірного пришвидшення процесу примирення, і колишню євроатлантичну солідарність між партнерами у протистоянні з СРСР. Тому голос Курта Волкера, який закликає, по суті, до збереження єдиної позиції Заходу у протистоянні з Путіним, здається, так і не буде почутий.

Більше новин про події в Україні та світі на Depo.ua
 

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

deneme