Сохнуть труби за Навальним: Чи зупинить арешт політика будівництво "Північного потоку -2"

Недовге перебування Олексія Навального на батьківщині протікає у цілком передбачуваний спосіб. Після "воєнно-польового трибуналу" у вигляді засідання суду прямісінько у хімкінському відділенні поліції, куди Навального доправили з Шереметьєво, політика відправили під варту до 15 лютого. Скільки-небудь серйозних причин вважати, що звідтіля він переміститься на свободу, а не у виправно-трудову колонію, наразі немає. 29 січня відбудеться суд, який вирішить подальшу долю політика – і, скоріше за все, умовний термін у справі "Ів Роше" буде замінено на реальний. Не для того в Кремлі саджали Навального на гачок умовного терміну, щоби тепер легко відпустити.

В той же час якоїсь не те що узгодженої, а навіть сформульованої колективної позиції Заходу у справі Навального наразі немає. Відповідальні посадовці з ЄС та США висловили свої почуття – від "глибокої стурбованості" до "обурення". В той же час східноєвропейські держави намагаються використати цю історію для чогось масштабнішого, ніж дипломатичні протести.

Зокрема, Польща порушила питання про необхідність скликати засідання Ради ООН з прав людини стосовно ситуації з Навальним.

А країни Балтії пішли далі, і запропонували розглянути можливість введення нових санкцій проти Росії за арешт опозиційного політика. Для початку вимагаючи від глави європейської дипломатії Жозепа Борреля відкласти запланований візит до Москви, якщо Навального не відпустять.

Ці вимоги, схоже, не надто збігаються з планами самого посадовця, який з мистецтвом, достойним дипломата, вже склав гнівний текст стосовно затримання Навального.

"Це затримання підтверджує постійну негативну модель скорочення простору для опозиції, громадянського суспільства та незалежних голосів у Російській Федерації", - повідомив Боррель, закликавши негайно звільнити опозиціонера.

І додавши, що "разом з нашими партнерами ЄС буде продовжувати закликати російську владу терміново розслідувати замах на пана Навального в повній прозорості та без подальших зволікань, а також співпрацювати з Організацією із заборони хімічної зброї". Це дипломатичне висловлювання, попри всю різкість, явно натякає на відсутність планів стосовно якихось санкцій саме за ув'язнення Навального.

Історія із затриманням російського опозиціонера зі всіх західноєвропейських держав найбільше зацікавила політиків у Німеччині. Знову ожививши дискусії стосовно одного з найпотужніших важелів тиску на Росію – можливості добудови газогону "Північний потік – 2".

Але як і після отруєння Навального, готовності до економічного тиску на Росію за грубе порушення політичних та людських прав серед німецької правлячої коаліції не спостерігається. Навіть найбільш рішуче налаштовані політики з ХДС та СДПН розглядають можливість введення нових персональних обмежень проти російських посадовців, а не масштабних секторальних санкцій. Себто хімкінським поліцейським та суддям від планів поїздки до ЄС, за несприятливого збігу обставин, доведеться відмовитися. А от "Газпрому", здається, можна не перейматися.

Про необхідність пов'язати політичний по своїй суті "Північний потік – 2" з порушеннями Росією міжнародного та гуманітарного права наразі говорять у бундестазі тільки представники "зелених" в особі Оміда Нуріпура та вільні демократи, зокрема, голова парламентського комітету з прав людини Гіде Єнсен. Судячи з усього, їхні заяви так і залишаться демонстрацією їхньої особистої чи партійної позиції.

А більш успішною протидією будівництву "Потоку" наразі займаються не "зелені" в уряді, а природоохоронні організації Deutsche Umwelthilfe і Німецький союз охорони природи та біорізноманіття, які опротестували видачу дозволу на будівництво газопроводу "Північний потік - 2".

Втім, найбільш дієвою реальною перепоною на шляху путінського проекту так і залишаться санкційні заходи США. Які вчора були доповнені рішенням про санкції щодо російського трубоукладача "Фортуна", та його власника, компанії KVT-RUS. Складно сказати, чи вдасться за допомогою цих заходів зупинити проект, але наразі російська "Фортуна" все ще стоїть під берегом, так і не вирушивши у данські води для завершення проекту.