Арешт Навального і тисячі затриманих протестувальників: Чи вдасться нарешті позбавити росіян права голосу у ПАРЄ

Сьогодні українська делегація в у Парламентській асамблеї Ради Європи оскаржила повноваження російської делегації. Оскарження базувалося на тому факті, що Росія істотно порушує базові принципи Ради Європи. Рішення стосовно цього питання набрало 38 голосів (при 30 необхідних) з 5 національних делегацій.

Далі моніторинговий комітет організації впродовж 24 годин підготує відповідну доповідь, а регламентний сформулює й озвучить свою думку. Після чого, за нормального перебігу обставин, у ПАРЄ буде прийняте остаточне рішення. Як повідомив голова організації, бельгійський депутат Рік Даємс, фінальне голосування відбудеться в четвер, 28 січня.

В якості реакції на всю цю подію глава комітету російської Держдуми з міжнародних справ Слуцький вже заявив, що "якщо повноваження Росії в ПАРЄ не підтверджуються в повному обсязі, делегація залишить Страсбург і не братиме участі в сесіях ПАРЄ".

Втім, його колеги налаштовані далеко більш оптимістично. Зокрема, глава російської делегації Петро Толстой, який цьогоріч знову був обраний на посаду заступника голови ПАРЄ, заявив, що "це відбувається щороку, для нас це вже рутина". Вочевидь, натякаючи на той факт, що рівнісінько рік тому, 29 січня 2020-го року, аналогічна спроба Латвії, Литви та України оскаржити повноваження російської делегації зазнала фіаско. Тоді Толстой також обіцяв покинути асамблею у випадку, якщо права російської делегації буде обмежено – і рішення було прийняте з рахунком 96 проти 44 на користь росіян.

Окрім того, на тій самій сесії було значно ускладнено процедуру санкцій проти країн – порушників норм та принципів Ради Європи, що, звісно, також зіграло на руку росіянам. У відповідності з новою процедурою, процес впровадження санкцій проти окремої країни передбачає дев'ять місяців різноманітних дипломатичних кроків.

Втім, впевненість Толстого у тому, що і цього разу з російськими повноваженнями все буде добре, може виявитися трохи перебільшеною. І на користь такого варіанту розвитку подій є чимало аргументів.

Адже якщо минулого року привід для оскарження повноважень, був, з точки зору європейських політиків, "менш серйозним" (він полягав у тому, що за членів російської делегації на виборах до Держдуми голосували й мешканці анексованого Криму), то цього року все інакше.

Скандал довкола арешту Навального, акції протесту його прихильників, які також завершилися тисячами затримань та сотнями арештів – все це вкупі створює набагато більш яскравий інформаційний фон, ніж то було минулого року. Особливого шарму додає ситуації той факт, що Росію намагаються зберегти в Раді Європи саме для того, щоби Європейський суд з прав людини продовжував захищати "пересічних росіян". Натомість Навального посадили в слідчий ізолятор саме за справу, в якій ЄСПЛ його цілком виправдав.

Додатковим джерелом для роздратування депутатів ПАРЄ стане російський закон про "іноземних агентів", який фактично унеможливлює адекватну роботу недержавних організацій, що отримують фінансування з-за кордону.

Тому депутати ПАРЄ від європейських держав, у співпраці з представниками тамтешніх дипломатичних відомств, цілком можуть вирішити, що "висловлень стурбованості" для адекватної з їхньої точки зору реакції на дії Росії вже замало, а прийняття економічних санкцій чи припинення будівництва "Північного потоку – 2" – це все ще забагато.

За таких умов чергове позбавлення Росії права голосу в ПАРЄ може видатись співмірною санкційною відповіддю на політичну лінію Кремля. Яка дозволить і обурення продемонструвати, і особливих витрат не принесе, адже розміри російського внеску на функціонування ПАРЄ не є такими вже гігантськими, як то люблять розповідати у Москві.

Втім, не виключено, що і цього разу позбавити голосу російську делегацію знову не вдасться. Але якщо після всього, що російська влада зробила впродовж минулого року, її поведінку визнають гідною для країни – члена ПАРЄ, то про доречність подальших витрат на підтримку цієї організації, напевно, варто подумати вже Україні.