На що готові США, Саудівська Аравія та Ізраїль заради стримування Ірану

"Це почалося із протесту проти цін на яйця, вірите ви у це, чи ні", - каже професор Університету Індіани Хусейн Банаї, який вивчає Іран, зазначає Vox.

Він говорить про акції протесту, які розпочалися в останній тиждень 2017-го в Мешхеді, Сарі, місті Раст, розповсюдилися на Хамадан, Казвін, маленькі населені пункти та навіть столицю - Тегеран. І нещодавно КВІР (Корпус Вартових Ісламської Революції) заявив про їх завершення і участь 15 тисяч чоловік, хоча у деяких населених пунктах вони досі тривають.

Сотні затриманих, 21 вбитий, включно із силовиками. Багато схожого із протестами 2009-го року проти перемоги на виборах Ахмадінеджада. Втім, тоді серед протестуючих переважав міський середній клас. Зараз же серед протестувальників - солянка із середнього класу, селян, робітників та молоді. І попри протести у столиці, головною проблемою для влади були акції у провінції. Як писали 2-го січня Associated Press, протести відбувалися майже "у кожній провінції". Хоча в 2009-му на акції виходили мільйони, а зараз - озвучені офіційні 15 тисяч.

Те, що на початках було протестами через економічні проблеми, високі ціни, безробіття і так далі, набуло ознак боротьби із системою. "Смерть диктатору" - верховному лідеру Хаменеї, "Геть Роухані" - гасла проти президента... Також гнів був направлений на силовиків - Корпус Вартових Ісламської Революції. А влада та поліція тим часом звинувачують у подіях "іноземних агентів" - США, Саудівську Аравію. Згадали навіть про Велику Британію. Хоча, Трамп і справді підтримав протестувальників, написавши у "Твіттері" про "народ, який страждає від репресій" не дивлячись на "жахливу угоду, що заключила із ним адміністрація Обами", маючи на увазі ядерну. А також особливо підкреслюючи, що "час змін настав". Та окрім постів у "Твіттері" до рішучих дій наразі не дійшло. Але ЗМІ вже повідомляють про те, що в Білому домі задумалися про впровадження санкцій через розгін демонстрантів. Держдеп в свою чергу закликав припинити блокування соцмереж в Ірані - така собі підтримка.

Існує кілька версій того, що саме відбувається в Ірані.

Згідно з першою - це протистояння консерваторів із реформаторами, представником яких є діючий президент Роухані. Взимку 2016 року реформатори взяли більшість в іранському парламенті. Весною 2017-го Роухані переобрався на наступний президентський термін попри тиск консерваторів. Ось вони, мовляв, і займаються розгойдуванням човна, користуючись економічними проблемами нафтової країни. А ті і справді є. Попри ядерну угоду із США, яка є головним досягненням Роухані і дала змогу пом'якшити санкції проти країни, рівень безробіття за даними Світового банку досі високий - 12,7%. При цьому, ціни на основні товари в минулому році зросли на 40%, здорожчав газ. Через пташиний грип в країні вирізали 17 млн курей через що ціни на яйця зрослина 50 та навіть 100%. Саме яйця стали символом економічних невдач Роухані. І хоча за його президентства вдалося загальмувати інфляцію та навіть продемонструвати ознаки економічного зростання, наслідки санкційного періоду нікуди не поділися. Але не тільки в ньому справа.

Іран витрачає значні ресурси на вплив у регіоні. Наприклад, на підтримку "Хезболли" за даними Foreign Policy, Тегеран платить близько $800 млн на рік. Остання намагається активно діяти у Сирії, поблизу північного кордону Ізраїля, у Лівані... До того ж, Іран, як і Росія, активно підтримує режим Асада в Сирії - щонайменше кількома мільярдами доларів на рік. Це, між іншим, також згадують протестуючі. Цікаво також, що наразі в акціях протесту не можна розгледіти чіткого лідера і все виглядає виключно як народне повстання. Та все не так просто.

Друга теорія - це намагання суперників Ірану в регіоні вдарити в тил. Зараз справді існує багато ознак того, що в 2018-му році на Близькому сході деякі гравці робитимуть все можливе для стримування Тегерану. І нинішні акції протесту, щоб і хто б за ними не стояв, є частиною цієї гри.

За стримуванням Ірану головним чином стоятимуть три країни: США, Саудівська Аравія та Ізраїль.

По-перше, акції протесту співпали із з анонсованими США та Ізраїлем заходами проти Іранського впливу та стримування цієї країни, зокрема, в Сирії.

По-друге, є кілька ознак того, що проти Ірану буде вестися досить агресивна гра. Ісламська держава розбита - вона втрачає свій контроль в Іраку та Сирії і це дозволить Саудівській Аравії та США зосередити більшу увагу на Ірані як стратегічному супротивнику. Трамп подає всі ознаки того, що він незадоволений ядерною угодою адміністрації Обами. Саудівську аравію, де Мухаммед бін Салман консолідує владу, США та вже згаданий вище Ізраїль не влаштовує те, що Іран укріпив власні позиції в Сирії, Іраку, Йемені та Лівані. Варто нагадати, що Ізраїль активно знищує позиції "Хезболли" в Сирії. Взяти хоча б вересневий випадок 2017-го року, коли ВПС Ізраїля були знищені склади бойовиків поблизу Дамаска. Також Ізраїль активно виступає проти присутності Ірану в Сирії. Втім, російсько-іранська коаліція займає серйозну позицію в цій країні.

В Іраку, пов'язані з Іраном шиїтські ополченці зміцнюють позиції в державних установах.

В Йемені саме Іран підтримував хуситів, які змогли витримати тиск військ уряду та Саудівської Аравії. Для останньої цей конфлікт став дорогим задоволенням. Окрім цього, по Саудівській Аравії навіть були запущені ракети, які нібито і перехопили американські Patriot, та все ж - Ер-Ріяд не спромігся змінити баланс сил. І тепер змушений думати швидше про те, як вийти з війни.

У Лівані спроба "піти" у відставку прем'єра Харірі, який оголосив про неї, знаходячись на території саудитів (в Ірані одразу заговорили ледь не про викрадення), звинувативши в погрозах Іран та "Хезболлу", провалилася. Прем'єр відкликав свою заяву про відставку, зблизився з президентом Мішелем Ауну та "Хезболлою".

США так само провалюються. Удари по сирійському режиму, санкційні погрози наразі не впливають на політику Ірана.

Окрім вже озвучених шляхів впливу на Іран, серед яких: санкційно-дипломатичний та військовий (Ізраїль в Сирії та Саудівська Аравія в Йемені), існує, очевидно, й третій - спроба розхитати ситуацію зсередини. Підтримати протести, безумовно, для того, щоб Тегеран був змушений гасити пожежу вдома замість того, щоб зосередити свою увагу на карті Близького сходу.

Тим не менше, владі Ірану вдалося локалізувати і вирішити проблему із протестами. Окрім цього, на тлі цих подій оголошено про активізацію економічного співробітництва Катару та Ірану в банківській сфері.Катарци висловлюють підтримку спільних проектів з Іраном, що навряд чи позитивно сприйматимуть Вашингтон та Ер-Ріяд.

Враховуючи всі останні події, на Близькому сході достатньо сірника, який може спровокувати серйозний збройний конфлікт між Іраном та будь-яким із озвучених гравців. Сірником може бути чергова ракета хуситів, яка прилетить по території саудитів, або чергова операція ізраїльських ВПС, внаслідок якої загинуть іранці... З цієї точки зору поразка Ісламської держави зовсім не означає припинення активних бойових дій у тій самій Сирії... Питання, наскільки далеко готові зайти США, Саудівська Аравія та Ізраїль.