Мрія судді Вулфа: Як створити антикорупційний суд, що судитиме Путіна

Навіть "незамінних" керівників суверенних держав можна притягти до відповідальності, якщо знати їх слабке місце

Роман Федюк

Американський федеральний суддя Марк Вулф, відомий своїми антикорупційними справами, останнім часом зайнявся активним лобіюванням мрії всього свого життя.

Суть цієї мрії - наступна. Вулф пропонує створити Міжнародний антикорупційний суд, МАКС. Який міг би судити корумпованих високопосадовців та політиків з тих країн, де правоохоронна та судова системи не здатні протидіяти владі.

Корупція в найвищих ешелонах влади, як підкреслює Вулф, існує в багатьох країнах. При тому керівники країн та їх наближені в більшості випадків уникають покарання, тому що самі контролюють поліцію, прокурорів і суди.

На думку прихильників створення Міжнародного антикорупційного суду, повинен бути створеним якийсь зовнішній інститут, який міг би звинувачувати, судити і карати керівників країни, інші громадяни якої не здатні застосувати закон стосовно свого керівництва.

З точки зору судді Вулфа, взірцем подібних корумпованих країн є Росія. В інтерв'ю російській службі ВВС федеральний суддя приводить ряд випадків, коли західні фірми були покарані за хабарі, видані російським посадовцям. Ці випадки були задокументовані, рух коштів був відстежений, і влада США передала Росії (ще в момент президентства Медведєва) фактично розкриті кримінальні справи проти багатьох російських чиновників. Про жодну з них не було почуто після того ні слова.

При тому Макрк Вулф чітко розуміє, що заарештувати, приміром, президента чи прем'єр-міністра Росії - чи навіть якоїсь невеликої африканської країни - у нього не вийде. Як же зможе в такому випадку МАКС карати своїх "клієнтів"?

Як мінімум, один спосіб зіпсувати їм життя існує. Якось так історично складається, що всі "незамінні" і "альтернативно-демократичні" лідери чомусь не дуже хочуть тримати свої гроші в своїх власних "альтернативно-демократичних" країнах. І чомусь зазвичай ці гроші проходять або через Швейцарію, або через Велику Британію, або через офшори. Як то, до слова, продемонстрували "панамські папери" - останні відголоски ефекту від яких вчуваються впродовж двох із гаком років - приміром, у вигляді сьогоднішніх масштабних обшуків і затримань у Deutsche Bank.

І якби ці країни стали учасниками угоди про Міжнародний антикорупційний суд - арештовувати незаконно отримані кошти було б цілком можливим. Тим паче, що вже зараз у Лондоні існує Антикорупційний координаційний центр, до роботи якого приєдналися Британія, США, Швейцарія, Німеччина, Нова Зеландія та Сінгапур. І який, за словами Вулфа, вже зараз міг би забезпечити роботою Міжнародний антикорупційний суд.

При тому, якщо глянути на ситуацію ширше, подібний суд міг би вплинути на ситуацію у світі не тільки витрушуючи путіські чи чиїсь іще заначки у швейцарських банках. Навіть сам факт проведення розслідування і винесення вироку стосовно того чи іншого корупціонера найвищого рівня примушував би західних лідерів вибудовувати стосунки із ним, оглядаючись на власну пресу і виборців. Ну, просто щоб не читати потім матеріалів з підзаголовком "Наш президент тисне руку злодієві, що вкрав із казни своєї країни 10 мільярдів".

За словами Вулфа, істотний запит на роботу міжнародного антикорупційного суду є з боку країн Африки та Азії. Де чітко розуміють, що через державну корупцію країни залишаються убогими, а молодь, втративши надії на адекватне життя, або втікає до Європи, або поповнює ряди екстремістських збройних угруповань.

Наразі судді Вулфу з його химерною мрією можна хіба лиш побажати успіху. Ну і порекомендувати братись за ручку вхідних дверей свого помешкання обережно, а краще - одягнувши рукавичку. Просто так, на всяк випадок.

Більше новин про події у світі читайте на Depo.Світ