Казахські "мовні патрулі": З якою метою Лавров написав статтю про утиски російськомовних

Масштабні статті представників російської влади про стосунки з колишніми "братніми народами", які дотепер містили, зазвичай, роздуми про гріхи українців, поповнилися новим об'єктом. Очільник російського МЗС Лавров написав розлогий матеріал на тему мовних утисків російськомовних мешканців Казахстану. Хоча матеріал із ідилічною назвою "Росія і Казахстан — співпраця без кордонів" на дві третини складається з переліку "традицій дружби і братерства", спільних досягнень та плідної співпраці у всіх мислимих та немислимих сферах, і навіть "духовної єдності", суть послання Лаврова ховається в кількох прикінцевих абзацах, присвячених мовному питанню у Казахстані.

"На жаль, останнім часом ми стали свідками низки резонансних проявів ксенофобії щодо російськомовних громадян Казахстану", - зазначає Лавров.

При тому причини цих проблем він делікатно приписує Заходу, а не "братньому народу". "Окремі випадки (ксенофобії — ред.) багато в чому є продуктом застосування ззовні спеціальних інформаційних методик, спрямованих на культивування містечкового націоналізму та дискредитацію співпраці з Росією", - йдеться у статті Лаврова. Який, до слова, за доброю радянською традицією використання натяків, ні слова не каже про суть цих "окремих випадків", що зводяться до того, що в Казахстані посилюється рух за збереження казахської мови. Який, насправді, не пропонує нічого особливо радикального, формуючи "мовні патрулі", що ходять по торговельних закладах, і вимагають наявності на цінниках не тільки російських, але й казахських написів. А також здатності продавців обслуговувати клієнтів казахською мовою. В найбільш радикальних випадках лунає вимога до продавців, котрі не дотримуються норм мовного законодавства Казахстану, вибачитися за своє незнання.

Подібні історії нерідко супроводжуються, скажемо так, розмовами на підвищених тонах — при тому здебільшого з боку російськомовних. Хоча й казахи — особливо ті, що бували на Росії у якості трудових мігрантів — нерідко теж не можуть стримати емоцій. Тому, вочевидь, для уникнення подальшого розвитку конфлікту "мовні патрулі" супроводжуються місцевими правоохоронцями, які в розмови не вступають. Принаймні, допоки не доходить до рукопашної. Але цей зважений, здавалось би, підхід дає російським пропагандистам можливість стверджувати, що влада Казахстану негласно підтримує "мовні патрулі".

Іще одним епізодом, який викликав роздратування Москви, став той факт, що казахстанському "правозахиснику" Єрмеку Тайчибекову дали сім років колонії. За роздані російським націоналістичним виданням інтерв'ю про "планомірне знищення російської культури в Казахстані".

При тому Лавров нагадує громадянам та владі Казахстану про те, які колосальні можливості відкриває перед ними знання і використання російської мови. "За конституцією Республіки Казахстан російська мова наділена статусом офіційної і використовується нарівні з казахською. Бачу в цьому величезний плюс для казахстанської молоді, яка пов'язує своє життя та роботу з Росією та простором СНД загалом. Продовжимо надавати багатопланову підтримку школам, професійним та вищим навчальним закладам Казахстану, які здійснюють підготовку педагогів та спеціалістів зі знанням російської мови",— обіцяє Лавров. Фактично натякаючи, що без знання російської мови молодь Казахстану, вочевидь, не зможе поповнити ряди гастарбайтерів та студентів російських ВНЗ (останні, до слова, доволі рідко повертаються на батьківщину).

І на Росії є причини для хвилювання — оскільки тепер чимало молодих казахів переорієнтовуються з Росії на Китай. І хоча зараз у Піднебесній навчаються від 15 до 20 тисяч громадян Казахстану — що, в порівнянні з 50 тисячами на Росії ніби й не багато — тренд є очевидним. Мова залишається головним аргументом на користь навчання та роботи на Росії. А у випадку втрати "єдиного мовного простору", проводити стосовно Казахстану політику імперії стосовно колонії, незалежність і суверенітет якої є набридливою формальністю, Кремль більше не зможе.