Флірт з Путіним: Як Трамп підштовхує Токіо в обійми Москви

Ще два місяці тому здавалося, що перешкодити укладанню мирного договору між Токіо та Москвою не може ніщо. Уряд Японії активно переконував громадян своєї держави в тому, що з Росією слід миритися "за моделлю 1956 року". Себто отримати назад два із чотирьох Курильських островів - Шикотан і декілька нині незаселених острівців, які японці називають Хабомаї, і на переговорах для зручності рахують, як один. Після чого можна підписати з Росією мирний договір - і "розпочати активну співпрацю, продовживши дискусію про долю решти островів".

Для того, щоб зробити цю ситуацію привабливішою для Москви, у Токіо погодились відмовитись від будь-яких фінансових претензій колишніх мешканців островів, депортованих звідтіля після другої світової (так-так, японці живуть довго, і людей, що встигли пожити на окупованих Курилах, в Японії іще 5 з гаком тисяч).

Для популяризації цього плану чинний прем'єр-міністр Японії Сіндзо Абе пішов на такий екстравагантний крок, як клятва на могилі батька з обіцянкою докласти всіх сил до того, щоб мирну угоду між країнами таки було підписано.

Ніби не заперечували проти такої угоди і росіяни - принаймні, про те, що вона є "вагомою базою для дискусії" заявляли і у відомстві Лаврова.

Звичайно, недовимерлі динозаври з КПРФ проводили на Далекому Сході якісь мітинги за "збереження територіальної цілісності Росії" - із кумачовими прапорами та портретами Йосипа Віссаріоновича. Але ці мітинги були неузгодженими із владою, а кількість слухачів у чорних шоломах і з кийками часом перевищувала кількість всіх решту учасників.

Втім, впродовж наступних двох місяців поведінка Москви раптом перестала бути схожою на попередні пошуки компромісу. На двох інших островах Курил - Ітурупі та Кунаширі - ударними темпами почалося будівництво великих казарм. Довкола архіпелагу відновилися часті та енергійні навчання російських збройних сил.

Втім, все це можна було би списати на бажання поторгуватись за якісь додаткові преференції із Токіо - а також натякнути на те, що розмови стосовно подальшої долі двох інших островів будуть безпредметними.

Але далі все пішло гірше. 9 січня посол Японії в Росії Тойохіса Кодзуки був викликаний у відомство Лаврова у зв'язку з заявами Токіо, де, бачте, "закликали домогтися розуміння" мешканців Південних Курил стосовно питання про "перехід територіальної приналежності островів до Японії".

За версією Москви, в Токіо взяли - і грубо спотворили суть домовленостей лідерів Росії і Японії про прискорення переговорного процесу на основі Спільної декларації 1956 року. В Кремлі вважають, що у Токіо демонструють "зайвий поспіх" заявляючи, що саме в 2019 році настане "поворотний момент" в питанні про мирний договір.

Простіше кажучи, складається враження, що в Москві готові підписувати мирний договір, отримувати від Японії якісь торгівельні преференції, тішитися зустрічами Володимира Путіна з Сіндзо Абе. А от віддавати острови - навіть два - поки що явно не готові. Тому заяви про те, що впродовж року треба домогтися прогресу в цьому питанні - це "зайвий поспіх".

У відповідь на цю чудову ескападу японці, в свою чергу, хоч і не скасували сьогоднішнього візиту високопоставлених дипломатів до Росії, але категорично заборонили проводити після нього якусь прес-конференцію. Вочевидь тому, що говорити про "прогресу переговорах" вони вже втомились, а сказати те, що думають про російський "розводняк" - поки що не готові. Що загалом, вичерпно характеризує стан двосторонніх домовленостей.

У цьому місці виникає закономірне питання - а навіщо, в такому випадку, японцям взагалі вести якісь переговори із Путіним? Всім же зрозуміло, що цей - обов'язково "кине"?

Відповідь тут одна. Впродовж більш ніж півсотні років японці не сильно поспішали миритись з Росією, тому що відчували однозначну підтримку США. А зараз, за президентства Дональда Трампа, американські посадовці - із прем'єр-міністром на чолі - цілком відверто говорять про те, що бояться агресивного "китайського гегемонізму", який може заручитись підтримкою Росії користаючись із того, що повноцінного мирного договору між Токіо та Москво немає дотепер.

Звичайно, стосунки між Японією та США наразі помітно кращі, ніж між США та ЄС. І, звичайно, американські військові бази наразі нікуди не поділися із Японії.

Але в Токіо підозрюють, що людина, яка в припадку власної "альтернативної геніальності" може одного дня натякнути європейським союзникам по НАТО на той факт, що Вашингтон не гарантує їхнього захисту", надійним партнером вважатися не може. А становище Японії - в оточенні Китаю та Північної Кореї - і справді вимагає немалої обережності.

Тому довготривалий і безуспішний флірт між Москвою та Токіо Вашингтон, звичайно, може перервати. Але до цього Дональду Трампу доведеться повернутись до чіткої, прозорої та передбачуваної міжнародної політики.