Мовчання Путіна: Чи розпочне Зеленський переговори з "Л-ДНР"

На тлі чисельних новин про інавгурацію та плани новообраного президента України - рівно як і про скору парламентську кампанію - реакція Росії на вчорашні заяви Зеленського якось загубилася. Можливо, тому, що на найвищому рівні її, фактично, не було. Це якщо не рахувати витриманої у хамському тоні заяви Пєскова про те, що Путін привітає Зеленського не з інавгурацією, а із першими успіхами після неї.

Втім, міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров все-таки спромігся сказати щось осмислене на цю тему. Зокрема, він закликав новообраного президента України Володимира Зеленського вести переговори "по-християнськи". "Було б правильно, по-християнськи, почати з положення документів (Мінських угод - ред.) Про обмін затриманими за принципом "всіх на всіх", - сказав Лавров. І залишив поза увагою віддаленість (якщо не протилежність) термінів "Лавров" і "християнство".

Можна констатувати, що російський міністр обмежився закликом до України, але ні слова не сказав про готовність до переговорів з боку свого власного відомства. Що, вочевидь, натякає на той факт, що політв'язнів Кремля - рівно як і захоплених у полон моряків в списки обміну Кремль включати не збирається. Хіба що переговори про них замість Лаврова вестимуть сепаратисти.

А от власне самопроголошені "республіки" відгукнулися на вчорашню промову Зеленського куди жвавіше. Про підтримку пропозиції заявила Дар'я Морозова, "омбудсмен ДНР", яка заявила, що очікує "від представників Києва конкретних пропозицій і повних списків". З практично аналогічною заявою виступив і глава "МЗС ЛНР" Владислав Дейнего. За його словами, самопроголошена республіка "постійно наполягає" на проведенні обміну в форматі "всіх на всіх".

"Як проміжний крок годиться обмін "всіх встановлених на всіх встановлених", як спосіб наближення до ідеалу" всіх на всіх". Луганськ ніколи від цієї позиції не відходив, наполягав і продовжує наполягати. Але те, що для Зеленського це новина і те, що він тільки зараз це починає розуміти, напевно, це хороша тенденція", - додав малозрозумілий коментар посадовець сепаратистів.

З усього цього випливає два ключових моменти. Перший полягає в тому, що Росія явним чином підштовхує Україну до прямих переговорів із сепаратистами задля досягнення тактичної мети - обміну полоненими. Якщо зважити на той факт, що за соціологічними даними (щоправда, опублікованими соціологічною групою "Рейтинг", що накладає свій відбиток на ступінь довіри) 55% українців готові допустити переговори з сепаратистами, а новообраний президент задекларував досягнення такого результату своїм першочерговим завданням, то початок переговорів видається цілком можливим. На що і розраховують в Кремлі, де чітко розуміють, що Україна, ведучи переговори в подібному форматі, опиняється у пастці. Оскільки представники Києва змушені нести відповідальність за свої слова та обіцянки. А от представники Кремля, які контролюють кожне слово публічно сказане сепаратистів, можуть в будь-який момент свої обіцянки ламати. Оскільки дають ці обіцянки не вони, а "представники республік".

Більше того, у Кремлі, не виключено, готові навіть піти на обмін полоненими задля того, що "легітимізувати" формат переговорів "Україна - сепаратисти". Після чого розглядати цей формат як єдино можливий при подальших переговорах про умови миру. І виключивши з цих переговорів як Німеччину з Францією, так і будь-яку відповідальність Росії. Нехитрі "гібридні двоходівки", від яких, треба віддати належне, Петро Порошенко завше тримався осторонь, знову спливли в політичному просторі.

А другий момент полягає в тому, що неконкретність і розпливчастість російської сторони недвозначно вказує на те, що й надалі існують "нюанси в підходах у визначенні формату "всіх на всіх". Так кілька місяців тому той самий Пєсков називав небажання Росії включати в обмінні списки українських політв'язнів у Росії. Схоже, ця позиція залишилась незмінною. Що в сумі дає достатньо чітку й недвозначну картину. Москва не збирається починати адекватні переговори про обмін всіма полоненими, а намагається, користуючись добрими, але не надто реалістичними обіцянками нового президента втягнути його в гру, де в нього не буде жодної сильної карти.