Москва самоусунулась від Карабаху: Як Симоньян показала вірменам, чого варті  гарантії Кремля

Поки світ цікавиться, як Москва допоможе дружньому Єревану, російські державні ЗМІ розповідають про очистку Карабаху від "сепаратистів"

Тарас Паньо
Журналіст відділу міжнародної політики
Москва самоусунулась від Карабаху: Як Си…

Триває третій день активних бойових дій у Карабаху. Як Азербайджан, так і Вірменія розповідають про артилерійські удари, знищену бронетехніку та живу силу (зазвичай, у противників), а також про втрати серед мирного населення (тільки свого, звичайно). Вірменія прозоро натякнула, що розглядає можливість застосування куплених у Росії оперативно-тактичних комплексів "Іскандер". Якщо Азербайджан не припинить масованого застосування важкої артилерії та реактивних систем залпового вогню "Смерч". Сторони звинувачують одна одну у тому, що участь в боях ведуть найманці – етнічні вірмени з Сирії, як вважають в Азербайджані, та турецькі інструктори з дронами і навіть, можливо, літаками – як вважають у Вірменії.

Попри ці загрозливі рухи, стає зрозуміло, що лобовий наступ на Карабах, з його складним гірським рельєфом та потужними фортифікаціями, у Баку не планують. І ціль "контрнаступу", здається, полягає в бажанні продемонструвати якісь хай невеликі, але істотні територіальні надбання, а також перерізати частину доріг, якими Карабах зв'язаний з рештою Вірменії. І може, навіть примусити перейти Єреван від жорстких заяв до якоїсь форми діалогу.

Паралельно із тим увесь світ, як, врешті, й Україна, продовжує "висловлювати стурбованість" та закликати сторони до діалогу. Хтось абстрактно кидає ці фрази у простір, а хтось, як канцлерка Німеччини Ангела Меркель, телефонує очільникам країн – учасниць конфлікту, і закликає їх таки сісти за стіл переговорів. Де вони, рано чи пізно, опиняться.

У цьому хорі дисонансом звучить голос Анкари, яка продовжує декларувати свою повну і безумовну підтримку Азербайджану, яку вона готова проявити "як за столом переговорів, так і на полі бою". Повністю підтримали Азербайджан в Пакистані та Афганістані, і цілковито на користь Вірменії виступив, зі зрозумілих причин, Кіпр.

В такий момент, здавалось би, Росія, яка давно й традиційно підтримувала Вірменію, і яка має на вірменській території велику військову базу з 4 тисячами бійців, ударними вертольотами та винищувачами – і все це без орендної плати, виключно за надію Єревану на дружню підтримку – зараз, здавалось би, мала натякнути Азербайджану на потребу зупиняти наступ.

Але все відбувається зовсім інакше. Держдума "закликає обидві сторони конфлікту припинити вогонь". Ну, просто "перестати стріляти", в стилі раннього Зеленського. Такі от гарантії безпеки, Організація договору про колективну безпеку та інші скрепи.

Але навіть і це не головне. Бо достатньо зайти на сайт інформаційної агенції Sputnik, російської новинарної помийки під керівництвом небезвідомої Маргарити Симоньян, як стає зрозумілим, що ні на яку допомогу вірменам розраховувати не варто. 

Бо, наприклад, на азербайджанській версії сайту можна прочитати новини про те, як "азербайджанська армія визволяє села в Нагірному Карабаху" від "карабахських сепаратистів". А "деморалізована" вірменська армія просто розбігається.

Ні, звичайно, на вірменській версії сайту цього ж чарівного видання можна прочитати, що "підрозділи Армії оборони Карабаху знищують опорні пункти армії Азербайджану". Журналісти та журналістки, назвемо їх так, готові задовольняти будь-які побажання своїх читачів.

Але, загалом, із попередніх пасажів стає зрозуміло, що на допомогу з боку Росії Єревану, схоже, розраховувати не варто. І звертатися до ОДКБ, мабуть, також. Хоча той факт, що прем'єр країни Пашинян і без такого прозорого натяку не поспішає до цієї організації, мабуть, є свідченням того, що про щось вірменські посадовці вже здогадались. Ну, або їм підказали.

Так чи інакше, але війна за Карабах завершиться, і сторони будуть вимушені шукати якісь компромісні рішення. Швидше за все, у якийсь спосіб поділивши цей район. Але все-таки не полишає цікавість – невже і після "карабахських сепаратистів" Єреван дозволить, щоб російські солдати продовжували топтатися по вірменській землі, навіть не сплачуючи гроші за оренду баз в Гюмрі та під вірменською столицею, поки з Москви до Баку йдуть матеріали про "визволення Карабаху"?

Бо після всієї цієї історії вже дуже складно вірити, що в російських військ у Вірменії є якесь інше можливе призначення, окрім одного. Того самого, яке база ВМФ Росії виконала в Криму.

Більше новин про події в Україні та світі на Depo.ua
 

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

deneme