Відповідь НАТО: Чому тепер Росії доведеться діяти, і чим це загрожує Україні

Після чотиригодинних переговорів між делегаціями Росії та тридцяти держав-членів НАТО стало зрозуміло, що сторони, врешті-решт, сказали одна одній те, про що думали останні кілька тижнів.

Себто заступники російських міністрів закордонних справ та оборони, Грушко та Фомін відповідно, знову повторили вимоги Росії, озвучені іще 17 грудня — стосовно нерозширення НАТО на схід, виведення військ з території східних членів Альянсу, скорочення присутності флотів поза межами територіальних вод, і так далі.

На що генсек НАТО Єнс Столтенберг категорично відмовився гарантувати, що Україна не увійде в Альянс, запевнив, що тільки Україна і 30 членів НАТО визначатимуть формат подальшої співпраці, нагадавши, що в Росії немає права "вето", закликав поважати суверенітет та територіальну цілісність сусідів, і пообіцяв розширення присутності НАТО в Східній Європі в разі ескалації на українсько-російському кордоні.

Відповідь, попри всю свою різкість (хоча яка вже там різкість після "ударів по яйцях" у виконанні Сікорського), абсолютно прозора і виправдана. І, зважаючи на природу російських вимог стосовно "гарантій безпеки", цілком сподівана.

Якщо зважити на той факт, що заступниця держсекретаря США Венді Шерман, яка очолювала на цих переговорах делегацію США, практично слово в слово повторила заяви Столтенберга — втім, озвучивши тези, які й без того прозвучали після переговорів із росіянами в Женеві — стає зрозумілою одна проста річ.

Вимоги Росії стосовно "гарантій безпеки", висунуті колективному Заходу в ультимативній формі, було демонстративно відкинуто. Просто тому, що не можна вести дипломатичне обговорення ультиматуму.

Хоча Столтенберг і тут намагався знайти ґрунт для дискусій, погодившись обговорювати обмеження на розміщення ракет в Європі — але подібний нехитрий трюк явно не рятує ситуацію.

Ультимативні вимоги поступок в дипломатії та на війні висувають тільки в тому випадку, коли в разі їх невиконання протилежна сторона може бути підданою якомусь різко негативному впливу.

І тепер, коли ультиматум Росії було відкинуто, Кремль змушений продемонструвати, якими будуть ті неозначені "негативні наслідки для Заходу і європейської безпеки", якими Володимир Путін, а разом з ним — і російські військові та дипломати лякали Європу і США. В іншому разі попередня геополітична стратегія Кремля для всіх — від посадовців у США і до обивателів на російських кухнях — виглядатиме як порожній блеф. Настільки явний, що цього не зможе приховати ніяка телепропаганда. Як писав російський класик про ситуацію, в якій ризикує опинитися Путін, "від нього кровопролиття чекали, а він чижика з'їв".

Тому відповідь з боку Росії, безумовно, буде. І, зважаючи на попередню риторику Володимира Путіна, який неодноразово заявляв, що реакцію на відкинуті вимоги Росії він обговорюватиме саме "з військовими експертами", можна прогнозувати, яким буде її характер.

Звичайно, з огляду на концентрацію російських військ на наших кордонах, найбільш логічно виглядає масштабна агресія проти України. Хоча, знову таки, зважаючи на ступінь готовності Заходу якщо й не захистити Україну, то принаймні сильно зіпсувати життя Росії в якості помсти за агресію, подібна відповідь не є і найбільш ймовірною.

Є ще широке і темне поле російської "суперзброї", частина з якої, схоже, існує в реальності, частина перебуває в розробці з часів СРСР епохи Хрущова, а частина існує тільки в голові Володимира Путіна. Розгортання всіх трьох видів "суперзброї" може бути поданим, як геополітична реакція Росії на "зневагу" з боку НАТО.

Окрім того, у Кремля є ще й немалий вибір можливостей стосовно дестабілізації ситуації в Європі поза зоною наявних конфліктів. Як то, наприклад, у Боснії та Герцеговині, де частина етнічних сербів явно готова до збройного реваншу за уявні й вигадані "образи" часів громадянської війни. І навіть посилення потоку біженців з-поза меж Європи, яке Росія цілком здатна спровокувати, може бути використаним проти ЄС.

Який саме варіант вибере Путін — наразі сказати складно. Цілком можливо, що фінального рішення немає наразі навіть у Кремлі. Але в тому, що від голослівних декларації Кремль буде вимушений в найближчі дні перейти до практичних паскудств, сумнівів наразі немає.