"Американська окупація України": Яких трьох зайців вирішив вбити Фірташ

Дмитро Фірташ вирішив дати розлоге інтерв'ю для The Daily Beast. З одного боку, цей матеріал виглядає як спроба українського олігарха нагадати світові про те, що він ще живий. Але цим справа не обмежується. Оскільки в інтерв'ю олігарх послідовно проводить два специфічних сюжети. Перший сюжет полягає у тому, що американські політики та дипломати послідовно очорнювали його, Фірташа, світле ім'я. Зокрема, розповсюджуючи інформацію про те, що він був особисто й безпосередньо пов'язаний із небезвідомим Семеном Могилевичем.

"Я знайомий з ним, я бачив його, я знаю його, але у мене ніколи не було з ним ніяких справ”, стверджує Могилевич, і негайно розповідає мутну історію про те, що автором “фейку” про тісне співробітництво між мафіозі і олігархом був тодішній посол США в Україні Білл Тейлор. Який буцімто "вигадав" приватну розмову з Фірташем, у якій олігарх заявив, що на певні операції на газовому ринку йому потрібен дозвіл Могилевича. Себто і розмову посол не вигадав — вона, звичайно, була, але про дозвіл Могилевича Фірташ у ній нічого не говорив.

У відповідь на прохання про коментарі з боку The Daily Beast Тейлор, який наразі є виконавчим віце-президентом Інституту миру в США, відмовився обговорювати депешу або зустріч, однак завважив, що "ми (працівники Державного департаменту — ред.) завжди робимо хороші записи". Що мабуть пояснює той факт, чому про "очорнення доброго імені" Фірташ говорить з журналістами, а не в залі суду. Втім, ця частина заяв олігарха, загалом, сподівана. Він явно намагається справити правильне враження на генеральну прокуратуру Австрії, яка примусила Вищий земельний суд Відня повтороно розглянути справу про екстрадицію Фірташа і пошукати, чи немає бува в американських вимогах про екстрадицію політичної складової.

А от інший сюжет, який активно розгортає Фірташ — це "таврування ганьбою" американського впливу на Україну. При тому Фірташ акцентує увагу на двох особах: Вікторії Нуланд, колишній чиновниці Державного департаменту, яка свого часу стала головним "предметом ненависті" для Кремля, буцімто підштовхуючи Україну до зближення з Заходом і відходу від російського впливу, і на Джо Байдені, який часто відвідував Україну в якості віце-президента і "підтримував антиросійські протести".

"Мені було соромно просто дивитися на це, це було так огидно, - описує Фірташ враження від візиту Байдена до Верховної Ради. - Він вів себе як бос, власник, начальник - це було просто жахливо".

Олігарх старанно підкреслює той факт, що саме "американський вплив" призвів до наявного українсько-російського конфлікту. Але водночас розуміючи, що самою тільки критикою "печеньок Нуланд" і "дідуся Байдена" він європейську аудиторію не переконає, Фірташ концентрує увагу аудиторії на чинному президентові США.

"Я, звичайно, розумію, що він (Трамп- ред.) - світовий філософ, і він виголошує такі епічні промови, що їх потрібно записати і запам'ятати назавжди, - вдаряється Фірташ в сарказм. - На жаль, він дотягнув лише до третього класу, він навіть не може говорити. У нього немає освіти". "Трамп - бізнесмен, людина, що збанкрутувала чотири рази, - веде далі Фірташ. - Це не легко; він весь час викручувався з неприємностей. У цьому сенсі він досить спритний, досить здатний приймати рішення і домагатися мети. Але я не можу сказати, що він дуже розумний". Вочевидь, подібними закидами Дмитро Васильович намангається сподобатись європейській аудиторії. Яка має стосовно чинного президента США вкрай схожі відчуття — але не наважується, у більшості своїй, транслювати ці відчуття у ЗМІ.

А загалом, розповідаючи всім охочим про те, що США "захопили владу в Україні і спровокували конфлікт з Росією" Фірташ намагається вбити одразу трьох зайців.

По-перше, він переводить розмову про свій конфлікт з американською Фемідою з виключно кримінальної площини (пов'язаної з дачею хабарів за отримання права на видобуток титану в Індії, якщо хто забув) у площину політичну. Що мало би вплинути на австрійський суд.

По-друге, розповідаючи про "контроль американців над Україною" він дає певні аргументи австрійським адвокатам Росії стосовно подальшої дискусії про доречність антиросійських санкцій.

І, по-третє, провокуючи недовіру й напруженість між ЄС та США Фірташ відпрацьовує — бодай частково — тих 174 мільйони доларів, які мільярдер Васілій Анісімов з ближнього кола Путіна заплатив за те, щоби Фірташа відпустили з-під арешту під заставу.

Попри всю повагу до винахідливості цього "чесного бізнесмена", хотілось би, щоби суд у Відні таки прийняв рішення видати Фірташа американцям. А зважаючи на темпи роботи європейської Феміди, не виключеним є варіант що до моменту передачі Фірташа у Білом домі сидітиме вже не "третьокласник-Трамп", а Джо Байден, який в акурат учора оголосив про свою участь в наступних президентських перегонах у США. Тоді Дмитро Васильович зможе висловити свій протест проти "американської окупації України" безпосередньому винуватцю.