Між Байденом і Трампом: Як зміняться стосунки України та США в залежності від результатів виборів

Втішна для нас новина полягає в тому, що, незалежно від результатів виборів, політика США стосовно України радикальних змін не зазнає. Запорукою цього є як двопартійний консенсус стосовно цього питання у Конгресі США, так і озвучені обіцянки обох кандидатів на посаду президента. Ну, і національні інтереси США, для яких стримування Росії на її західному кордоні та стабілізація ситуації в Східній Європі є далеко не останнім пріоритетом.

Такий стан справ передбачає, що співпраця з Україною у військовій та безпековій сфері будуть продовжуватися — звичайно, за умови, що незмінною залишиться наша геополітична позиція.

Потреба у стратегічній комунікації між країнами, яка існувала впродовж багатьох останніх місяців, скоріше за все, невдовзі буде вирішена. Зокрема, в Україні з'явиться посол США – скоріше за все, генерал-лейтенант у відставці Кіт Дейтон, кандидатуру якого нещодавно схвалив Сенат. Хоча його й висунула команда Трампа, навіть якщо до влади прийде Байден, це рішення навряд чи переглядатимуть. Тим паче що й шанси республіканців отримати контроль над Сентом залишаються вкрай високими. До речі, двопартійна підтримка України в американському законодавчому органі робить відносини між країнами не надто вразливими як до змін у Палаті представників, яку переобирають повністю, так і до перетрубацій в Сенаті, де зміниться третина депутатів.

Втім, і твердження про те, що двосторонні стосунки взагалі не залежать від особи нового господаря Білого дому, теж було б явним перебільшенням. Оскільки зовнішньополітичні погляди Дональда Трампа та Джо Байдена відрізняються доволі-таки радикально.

Стосовно Трампа – то його підходи після виборів навряд чи зазнають змін. Він і далі розглядатиме міжнародні стосунки як своєрідний бізнес, підтримуючи країни, які "щось дають" економіці США чи його особистому іміджу, і конфліктуючи з усіма іншими.

При тому, на відміну від першого президентського терміну, коли на Трампа тиснули звинувачення у ймовірній співпраці з Росією, тепер він, з формальної точки зору, матиме більше можливостей для політичного маневру. Втім, позиція Конгресу, безнадійно зіпсовані стосунки з Кремлем, а також особисте бажання показати себе "безкомпромісно жорстким політиком" стануть запобіжниками від ймовірного роману з Кремлем.

Натомість Байден  у стосунках з Росією традиційно виступає "яструбом", прихильником нульової толерантності до путінського стилю зовнішньої політики, яка базується на прикритих демагогією імперських принципах. І це, безперечно, є позитивним моментом.

У разі перемоги Байден, скоріше за все, зробить все можливе, щоби масштабна сварка між США та ЄС, а також між США та рештою союзників по НАТО, ініційована чинним президентом США, врешті-решт, завершилася. І це може бути доброю альтернативою для Києва, оскільки дозволяє відмовитись від політики лавірування між Вашингтоном, Берліном та Брюсселем, яку вряди-годи доводилося застосовувати в період правління Трампа.

Але ймовірна перемога Байдена несе і певні небезпеки. Оскільки, на відміну від свого суперника, він далеко більше зосереджений на питаннях демократичної ідеології та верховенства права. І в разі, якщо Байден стане господарем Білого дому, не тільки макроекономічна та фінансова, але й безпекова та військова допомога можуть бути поставлені в залежність від успіхів демократичних реформ та боротьби з корупцією в Україні. У світлі останніх рішень Конституційного суду, та й реакції на них з боку українського президента, все це може не надто позитивно вплинути на двосторонні стосунки.

Втім, хто б не отримав перемогу на цих виборах, українцям варто вболівати за швидкий і безболісний транзит влади у США. Оскільки ймовірний хаос та безладдя в останній світовій супердержаві, беззаперечно, буде найгіршим розвитком ситуації не тільки для її громадян, але й для багатьох союзників Вашингтона, безпека яких залежить від наявної геополітичної ситуації.