Кремль відповів Санду: Як Росія офіційно визнала окупацію Придністров'я

Заява обраної президентки Молдови Майї Санду про те, що російським військовим час, нарешті, покинути Придністров'я, особливим сюрпризом ні для кого не стала. Подібної позиції стосовно російського контингенту дотримувалися, за винятком Додона, чи не всі попередні президенти Молдови.

Більше того, у давно минулому 1999 році, на Стамбульському саміті ОБСЄ, Росія навіть взяла на себе зобов'язання вивести свої війська. Втім, минуло 20 з гаком років – а російські багнети і досі там.

При тому мова йде не тільки про 400 "миротворців" із зони безпеки на Дністрі, які ніби як забезпечують спокій до моменту, коли Кишинів і Тирасполь домовляться про інтеграцію. На місці залишається і контингент з півтори тисячі бійців, які продовжують ніби як стерегти військові склади, "забуті" 14 армією СРСР.

Станом на сьогодні, вивести з регіону поки не вдається ні "миротворців", ні "охоронців" – незважаючи на рішення ОБСЄ, резолюції Генасмблеї ООН, та інші авторитетні, але не надто дієві міжнародно-правові рішення. Останнім з яких була резолюція Генеральної асамблеї ООН від 2018 року про "беззастережне виведення російських військ з території Республіки Молдова". Подібні рішення Росія традиційно тихо ігнорувала. До сьогоднішнього дня.

Коли офіційний представник МЗС Росії Марія Захарова заявила, що будь-які спроби вивести російські війська з Придністров'я "підривають зусилля з мирного врегулювання придністровської проблеми".

За словами Захарової, оперативна група російських військ "забезпечує російський миротворчий контингент". Який, звичайно, повинен залишатися на місці, оскільки "до врегулювання конфлікту ще далеко".

Можна, звичайно, спробувати пошукати логіку в словах про те, що півтори тисячі бійців на території сусідньої держави і справді "забезпечують діяльність" чотирьох сотень "миротворців". Хоч це і буде вельми непросто.

Але навіть в такому випадку складно пояснити, чому заява обраної президентки Молдови про необхідність пошуку вирішення конфлікту і виведення російських військ є "підривом миротворчих зусиль". Втім, надто ломати голову не варто. Адже. якщо поглянути на ситуацію комплексно, дипломатична позиція Росії впродовж останніх місяців стає дедалі простішою. Згідно з нею, абсолютно всі ініціативи, спрямовані на виведення російських військ чи найманців з будь-якої частини пострадянського простору, є "загрозою для миру".

У список цих "загроз" потрапила Молдова, яка хоче виведення іноземної армії зі своєї території. Там само опинилася Україна, коли запропонувала вивести російські війська з Донбасу і повернути Києву контроль над власним кордоном. Якщо Грузія в якийсь момент знову захоче позбутися російських "миротворців" на Кавказі – історія повториться.

У Кремлі, вочевидь, вважають, що табличка "миротворці" настільки добре виправдовує окупацію чужої території, що навіть коли за неї сховати тисячу-п'яту бійців регулярних частин – то ніхто й нічого не помітить.

Наразі так воно і відбувається. Не зважаючи навіть на обурення ОБСЄ чи Генасамблеї. Залишається сподіватися, що новообраній президентці Молдови вистарчить сил і сміливості для того, щоби не тільки говорити про російську окупацію частини її країни, але й вимагати на неї якоїсь більш дієвої реакції, ніж черговий заклик "піти з Придністров'я негайно", не підкріплений жодними санкціями за невиконання.