"Українагейт": Що Тейлор розповів про Трампа і Зеленського

15-сторінкова заява тимчасового повіреного США в Україні Вільяма Тейлора, яку він зробив перед початком свідчень у Палаті представників Конгресу, може видатись задовгою і переповненою недоречними деталями. Посадовець, який 50 років відслужив своїй країні — від офіцера в 101-й повітряно-десантній дивізії у В'єтнамі і до теперішньої посади виконувача обов'язків посла США в Україні — з увагою до найменших деталей розповідає про те, як Дональд Трамп, використовуючи "неформальні політичні канали", намагався отримати конкурентну перевагу на наступних виборах "за допомогою блокування життєво необхідної стратегічної підтримки Україні через внутрішньополітичні резони". При тому, з формальної точки зору, Тейлор отримував усі не злочинні розпорядження, а просто сумнівні натяки від постійного представника США в Євросоюзі Гордона Сондленда.

"Посол Сондланд заявив мені, що він усвідомлює, що раніше припустився помилки, коли заявив українським урядовцям, що проведення зустрічі у Білому домі між Зеленським та Трампом залежатиме від публічної заяви про розслідування (проти Байдена-молодшого, ред.) - насправді, заявив мені посол Сондленд, "все" залежатиме від такої заяви, включно із безпековою допомогою. Він сказав, що президент Трамп хотів, щоб Зеленський "вголос і публічно" заявив, що він наказує провести такі розслідування", - йдеться у тексті заяви Тейлора.

Але Конгрес — це не кабінет районного слідчого. Там чудово розуміють, хто спрямовував і примушував Сондленда передавати Тейлору подібну інформацію. Тим паче, що постпред США при ЄС, попри активну протидію керівництва Державного департаменту, і сам все вже розповідав конгресменам. За великим рахунком, Тейлор не повідомив нічого радикально нового. Звичайно, його свідчення цілком співпадають і надійно підтримують свідчення Сондленда, які той робив у Конгресі. Втім, в них і так практично ніхто в Конгресі не сумнівався.

Але є й інший, можливо, важливіший в усій цій історії момент. Свідчення Тейлора наочно демонструють конгресменам, перед яким прикрим вибором адміністрація Трампа ставила професійних і відданих національним інтересам США дипломатів. Вимушуючи їх або виконувати очевидно протиправні розпорядження — або ж за допомогою натяків і мовних фігур пояснювати українським посадовцям та президенту Зеленському, що гра, до якої їх підштовхує Дональд Трамп та Руді Джуліані, може скінчитися для Києва катастрофою. При тому, попри всі намагання зберегти репутацію, ці дипломати ставали співучасниками сумнівних дій Трампа, беручи участь в організації зустрічей і встановленні контактів між Джуліані й українськими посадовцями.

Як Тейлор, так і Сондленд неодноразово підкреслили в своїх промовах перед Конгресом, що вважають Україну стратегічним союзником США, від стабільності якого залежить як стабільність в регіоні, так і стримування імперських амбіцій Росії. При тому вони були змушені повідомляти київським партнерам, що військова допомога затримується — через бажання Трампа знайти — чи вигадати — якусь жменю бруду на свого політичного суперника.  Можливо, їхня ситуація була й не така трагічна, як, наприклад, в американських морпіхів, які за наказом із Вашингтону були змушені кидати своїх бойових побратимів-курдів, і вдавати, що їм немає жодного діла до наступу турецької армії на територію чужою країни, та фізичного знищення тих, хто переміг "Ісламську державу" пліч-опліч із ним.

Але і у випадку з американськими дипломатами та Україною, і у випадку з американськими військовими та Сирією, конгресмени мали би помітити одну річ. Яка полягає в тому, що дуже велика кількість посадовців США, які вимушені виконувати розпорядження чинного президента, опиняються перед непростим вибором. Вибором між дотриманням національних інтересів США та збереженням власних переконань і гідності — з одного боку, і виконанням розпоряджень чинної адміністрації — з іншого. Якщо адекватних людей надто часто ставити перед подібним вибором — за декілька років серед американських держслужбовців залишаться тільки "колективні Манафорти" різного розміру чи масштабу. Цей факт мав би непокоїти як демократів, так і республіканців.