Ліквідація терориста №1: Для чого Трамп вирішив терміново вбити аль-Багдаді

Учора президент США Дональд Трамп на спеціально скликаній з цього приводу прес-конференції особисто оголосив про знищення багатолітнього ватажка "Ісламської держави" аль-Багдаді.

"Минулої ночі США здійснили правосуддя стосовно лідера терористів номер один. Абу Бакр аль-Багдаді мертвий", – повідомив президент США. Можна, звичайно, засумніватися в тому, чи є атака гелікоптерів, під час якої загинула невстановлена кількість людей, і захоплення терориста, в ході якого він підірвав себе і трьох малолітніх дітей саме "здійсненням правосуддя" – але то подробиці. Деякі цілі, можливо, і виправдовують сумнівні засоби.

Цікавою була форма подачі Дональдом Трампом інформації про загибель ватажка терористів. І штука навіть не в театральних рефренах про "терорист кричав і плакав", "він помер, як собака" і т.д.

Штука радше у тому, що коли в період президентства Обами спецпризначенці США вбили бін-Ладена, Трамп публічно наполягав, що вітати тодішнього президента не варто – бо роботу зробили "морські котики", а не глава Білого дому. Тепер, опинившись у м'якому кріслі глави Білого дому, Трамп вже розповів, що "три роки полював" за аль-Багдаді. Напевно, особисто.

Та й момент, що президент США подякував за співпрацю в проведенні операції Росії, Туреччині, Сирії і навіть Ірану (!) – а вже тільки потім згадав про власних солдатів, теж чимало каже про характер вчорашнього інформаційного дійства.

Хоча, до речі, відвертий підхалимаж Трампа не спрацював – все рівно у Москві заявили, що "нічого не знали" про американську спецоперацію, і сумніваються не тільки в її успішності, а навіть в самому факті її проведення. Що звичайно, не дивно – от якби аль-Багдаді вбили не "котики", а "вагнери" і спостерігав за цим у "ситуаційній кімнаті" не президент США, а Володимир Володимирович – тоді все було б зовсім інакше.

А загалом, історія зі знищенням аль-Багдаді робить особливо очевидними два моменти. Перший полягає в тому, що навіть чинний президент США розуміє – його політика стосовно Сирії була цілковитим, абсолютним провалом. Курс на скорочення присутності американських військ до завершення "поділу Сирії", гарячковита втеча в момент наступу турецьких військ, зрада найбільш дієвих союзників в особі курдських збройних формувань, хаотичне й гарячковите рішення про розміщення бронетехніки "для захисту нафтопереробних потужностей" – увесь цей калейдоскоп хаотичних рішень не тільки зруйнував довіру до позиції США серед союзників і примусив навіть найбільш твердолобих республіканців задуматися стосовно подальшої підтримки Трампа. Здається, в адекватності політики свого президента засумнівались навіть його американські виборці. І для того, щоб заретушувати очевидні ляпи в сирійській політиці, Трампу і знадобилася "блискуча перемога" – у чисто голлівудському стилі. "Як у кіно" – чесно зізнався Дональд Трамп. Проблема лиш в тому, що сама блискуча спецоперація не міняє того факту, що позиції США на Близькому Сході завдяки політиці Дональда Трампа були помітно підірвані.

А другий, навіть більш важливий момент полягає в тому, що американські спецпризначенці можуть вбити аль-Багдаді, його заступників і навіть заступників тих заступників, але все це вкрай мало вплине на дієздатність Ісламської держави, яка процвітає не завдяки тому, що в неї є якийсь мудрий і талановитий керівник, готовий переграти західні, російські і які завгодно іще спецслужби. Процвітає Ісламська держава там, де є війна, де є біженці, де відсутня адекватна центральна влада. Скрізь, де є бідні, голодні і зацьковані безнадією люди, готові повірити божевільним маніпуляторам-проповідникам, що досить тільки взяти автомати і піти вбивати сусідів, як все одразу стане добре. І рай на землі – або, в гіршому випадку, гурії в раю їм гарантовані.

Тому Ісламська держава не досягла нічого істотного в мусульманських державах, де немає громадянського конфлікту – зате до пори до часу чудово себе почувала в Сирії та Іраку.

Тому, знову-таки, політика Дональда Трампа в Сирії, що призвела до нового "перерозподілу територій" з потоками біженців, масової втечі з курдських спец таборів ув’язнених там бойовиків ІД, та інших прикрих подробиць, принесла "Ісламській державі" більше користі, ніж закритий в своєму злощасному тунелі карикатурний "халіф" аль-Багдаді.