Макрон на сторожі ЄС: Як Україні уникнути "балканської пастки"

Після того, як позавчорашня зустріч міністрів ЄС у Люксембурзі у черговий раз (здається, утретє за поточний рік)  не дала згоди на початок переговорів про членство із країнами Західних Балкан – Північною Македонією та Албанією, – ініціатор цього рішення, президент Франції Еммануель Макрон вирішив, що він зобов’язаний якось прояснити свою позицію. Що він учора й зробив.

Втім, його заява залишила більше питань, ніж відповідей. Зокрема, Макрон повідомив, що Албанія та Македонія повинні "запровадити більше реформ" для того, щоб розпочалася предметна розмова про членство. Але попрацювати, на думку французького президента, потрібно не тільки "ймовірним кандидатам". "Домашнє завдання" від Макрона повинен виконати іще й Брюссель, змінивши процедуру вступу до ЄС.

"Я думаю, що ми повинні реформувати процедуру, яка на цей момент незворотна, непрогресивна і неадаптована", – заявив Макрон. Додавши, що прийняття у євроспільноту, наприклад, Албанії – якщо зважити, що з цієї країни до Франції прибувають "тисячі й тисячі" шукачів політичного притулку – буде виглядати "химерним".

Позиція французького президента, який єдиний відверто заблокував прогрес у питанні євроінтеграції Албанії та Македонії, викликала сподіваний шквал критики.

Риторику Макрона чимало європейських аналітиків вже встигли охрестити "непрямою підтримкою Москви". Мовляв, балканські країни, що бадьорим кроком прямували в напрямку до ЄС та НАТО, тепер розчаруються в своєму геополітичному курсі, візьмуться створювати регіональний економічний союз із Сербією, а закінчиться все як завжди – великим братанням з Росією.

І ці критики, безумовно, мають рацію – ймовірність такого розвитку подій існує. І якщо албанці в обійми Бєлграду і Москви все-таки навряд чи побіжать (вони не так давно звідтіля вирвались), то Македонія, яка заради інтеграційних прагнень навіть назву змінила, має широкі можливості для маневру.

Тому заяви європейських дипломатів про те, що "Франція грає з вогнем", не позбавлені підстав. Як не позбавлене підстав і бажання Ангели Меркель залагодити конфлікт, який може обернутись серйозною сваркою всередині ЄС.

З іншого боку, і позицію Макрона можна зрозуміти. ЄС, яким він став, наприклад, після вступу Польщі та Угорщини – це вже не зовсім та організація однодумців, якою він бувдо 2004 року. І Макрон, який завше був послідовним противником націоналізму, популізму і авторитаризму, чудово розуміє, що одного разу прийнявши Варшаву і Будапешт, в Брюсселі за наявного стану справ банально не можуть "відіграти все назад". Тому популісти з авторитарним ухилом можуть "реформувати" судові системи, порушувати права громадян, боротися зі змовами "уявного Сороса" і взагалі будувати "добре керовану демократію" за зразком Володимира Путіна. У відповідь на все це Париж, Берлін та Брюссель можуть "виловлювати обурення" і грозити санкціями, масштаб яких викликає в Варшаві та Будапешті хіба лиш гомеричний регіт. Врешті, про таланти польських та угорських політиків у сфері демагогії та маніпуляторства Україна знає із власного досвіду.

І у випадку вступу Македонії та Албанії немає ніякої гарантії того, що клуб "критиків Брюсселя" та політичних маніпуляторів не отримає двох нових постійних членів. Точніше, гарантії можливі – якщо в більшості країн ЄС буде проста і прозора юридична можливість банально вигнати зі спільноти нових її членів.

Заради цієї можливості Макрон іде на ризик і дає Москві шанс зіграти на обуренні македонців від рішення Парижа, яке, в силу процедури, стає загальним рішенням ЄС.

Мудрий це крок чи не дуже, покажуть найближчі місяці. А Україна зі всієї цієї ситуації можна зробити один простий висновок. Якщо колись настане день, коли на порядку денному виконавчих органів ЄС постане питання про наше членство, було б дуже бажано, щоб до того моменту всі члени ЄС твердо розуміли, що Україна вступає до ЄС через спільність цінностей з іншими членами союзу, і готовність жити за єдиними для всіх нормами. А не через тривіальне бажання отримати економічні преференції, після чого почати проповідь про "неправильність" норм, правил і устрою Європейського Союзу.