Якщо вакцину і ліки так і не винайдуть: Яким буде життя при постійній епідемії коронавірусу

Поки політичні лідери змагаються в обіцянках стосовно того, коли буде розроблено дієву вакцину проти COVID-19 (на першому місці тут президент США Дональд Трамп, який гарантує, що у США це станеться до кінця року), а уряди потроху тестують можливість послабити карантин, оскільки економіка до появи загальнодоступної вакцини може й дожити, якось сама собою виноситься за дужки навіть можливість того, що все може трапитися радикально інакше. Наприклад, що вакцини проти коронавірусу можуть і не створити.

Хоча подібна ймовірність існує. Зокрема, як нагадало CNN, дотепер не було розроблено вакцини проти ВІЛ – яку посадовці і навіть президенти США, до речі, обіцяли світові 25 років тому. Вакцина від малярії перебуває у стані перманентного тестування не перше десятиріччя. Вакцини від лихоманки Денге не існує – попри довгі років зусиль.

Але цим список, насправді, не обмежується. Бо вакцин проти попередніх епідемій, викликаних коронавірусами, що спричиняла тяжкий гострий респіраторний синдром (і атипову пневмонію) у 2002-2004 роках, а також близькосхідний коронавірусний респіраторний синдром, який трапляється з 2015 року і дотепер, також не було розроблено. Можливо, через складність цього процесу. А можливо й тому, що фармакологічні компанії тоді вирішили, що відносно нечисельні спалахи смертельних хвороб не достойні багатомільйонних витрат на розробку вакцини.

А шкода, адже, зважаючи на родову близькість цих вірусів до COVID-19, не виключено, що вакцини виявились би дієвими і проти нього. Або, принаймні, в процесі розробки подібних вакцин у дослідників з'явився би критично важливий досвід роботи з коронавірусом.

Втім, як би там не було насправді, в разі відсутності вакцини на перше місце вийде наступне логічне питання, стосовно того, чи вдасться підібрати проти коронавірусу ефективні ліки. Не гідроксихлорохін, ефективність якого менша за статистичну похибку, а список побічних ефектів нагадує медичну енциклопедію. І навіть не ремдесивір, ефективність якого не набагато вища, а істотною перевагою є хіба що менша токсичність. Потрібні насправді дієві ліки, які можна бути приймати, в ідеалі, без ретельного нагляду лікарів зі щоденними аналізами крові, кардіограмами, тощо. Щось на кшталт сучасної антиретровірусної терапії, яка дозволила перетворити СНІДу з вироку на стан здоров'я, який, в більшості випадків, дозволяє прожити десятки щасливих років.

В разі, якщо подібні ліки будуть знайдені, вони стануть адекватним, хоч і не настільки зручним замінником вакцини, озолотять виробників, додадуть трохи відсотків до щоденного обігу аптек і дозволять людству повернутися до існування в режимі "майже як раніше, тільки з пігулками".

Але, звичайно, існує і третій, найгірший варіант, суть якого зводиться до відсутності як вакцини проти COVID-19, так і дієвих і простих у використанні ліків. За великим рахунком, йдеться про спробу "співіснувати" з вірусом практично в теперішньому стані. Втім, навіть в такої невеселої ситуації є два сценарія подальшого розвитку. Перший передбачає формування відносно стійкого імунітету в усіх, хто перехворів. Подібний імунітет захищатиме від повторного зараження вірусом, навіть після незначних мутацій останнього, впродовж кількох років. За такої ситуації доведеться перехворіти більшості мешканців планети. Кожному з нас доведеться витягти свій жереб і на практиці перевірити, чи достатньо стійке наше здоров'я і чи достатньо "вдалий" наш генотип для боротьби з коронавірусом. Після чого буде сформовано достатньо стійкий колективний імунітет. І хвороба в кращому випадку зникне, а в гіршому – кожній дитині доведеться проходити через неї – бажано, в юному віці. Вийде щось на кшталт вітряної віспи, якою краще перехворіти в дитинстві, бо в зрілому віці можуть бути важкі ускладнення.

А найгірший варіант, природно, передбачає формування надто нестійкого імунітету з можливістю повторних заражень, або ж періодичного "прокидання" вірусу, не до кінця знищеного імунною системою в організмі. Саме останнім, ймовірно, пояснюються повідомлення про "повторні зараження".

За такого сценарію людству, щоби вижити, доведеться радикально міняти спосіб існування. Відмовлятися від тісних офісів і тісних обіймів. Принаймні, з не надто близькими людьми. Назавше – або, принаймні, на багато років заборонити багатолюдні зібрання в закритих приміщеннях. Вчитися триматися на віддалі один від іншого і ніколи не торкатися обличчя без потреби. Змінювати психологічні стереотипи, які призводять до того, що більшість людей почуває себе безпечніше в компанії, аніж наодинці.

Втім, дрібна поведінкова корекція – це тільки частина колосальних змін, яких вимагатиме постійна боротьба з коронавірусом. Жертвою якої, наприклад, можуть стати мегаполіси – як найбільш небезпечні точки розповсюдження інфекції, як то зараз стає очевидним на прикладі Нью-Йорка та Москви. Подібне існування стане колосальним викликом для технології, яка повинна буде забезпечити не тільки виживання, але й достатній комфорт для людей, надовго відділених одне від одного. Для чого потрібно буде забезпечити "безлюдне" або "одноосібне" виробництво та транспортування всіх можливих товарів.

Зважаючи на перспективи, які несе з собою подібний "новий світ", хотілось би все-таки повірити Трампу з його "вакциною до кінця року". Не зважаючи навіть на той факт, що в історії з коронавірусом він дотепер майже стовідсотково помилявся.