Ляпас Боррелю та ігри з вакциною: Як Росія розпочала гібридний дипломатичний наступ на ЄС

Дискусії про доцільність візиту високого представника ЄС із закордонних справ та політики безпеки Жозепа Борреля до Москви точилися давно. Свого часу у ЄС навіть виник невеличкий скандал через те, що міністр закордонних справ Польщі Збігнєв Рау наполегливо радив Боррелю від візиту відмовитися. А якщо вже і їхати до Москви – то спочатку відвідати Київ, після чого узгодити позицію з Вашингтоном.

Після цього Боррель навіть поговорив з Кулебою – про права людини у Криму, жорстоке придушення протестів у Росії, протиправний процес над Навальним та інші правильні речі. Хоча певності в тому, що європейський дипломат так само жорстко говоритиме про все це зі своїм російським колегою, ні в кого, здається, не додалося.

Втім, реальність перевершила навіть не надто оптимістичні сподівання. Бо невідомо, звичайно, про що говорили Боррель з Лавровим у режимі тет-а-тет, але перед пулом журналістів прізвище Навального було ледве що згадане. Натомість сторони говорили про переваги російської вакцини проти коронавірусу, яку бажано було б якомога швидше схвалити в Європі. І про американські санкції проти Куби, з якими варто боротися "всьому прогресивному людству". Про те, що "жодна країна-член Євросоюзу не внесла пропозицій про санкції щодо Росії у зв'язку зі справою Навального" – причому це заявив Боррель, а не Лавров. Ну і про потребу "підтримувати діалог", куди ж без цього.

Намір Борреля зустрітися з Навальним потроху розсмоктався у холодному московському повітрі. Спочатку сплила інформація про те, що через ув'язнення Навального європейський дипломат зустрінеться не з ним, а з його дружиною. Потім і ця інформація "не знайшла підтверджень". А в сухому залишку стало відомо, що якісь "члени команди Борреля" ніби як зустрілися з адвокатом Ольгою Михайловою, однією із захисниць російського політика.

Натомість Росія під час зустрічі Лаврова і Борреля демонстративно прийняла рішення викинути з території країни трьох європейських дипломатів, представників Польщі, Швеції та Німеччини. А проти Навального, якого ніби як приїхав рятувати Боррель, за день до того розпочали іще одну кримінальну справу, про "наклеп на ветерана", яка взагалі виглядає, як вистава в театрі абсурду.

Простіше кажучи, Путін та Лавров старанно розігрують виставу "Ми взагалі нічого не боїмося", призначену як для населення Росії, так і для дипломатії ЄС. А частина європейських бюрократів чи то вірять цій виставі, чи старанно імітують довіру.

Паралельно з тим Росія ретельно намагається продемонструвати і власну "потрібність світові", активно пропонуючи країнам ЄС свою протикоронавірусну вакцину "Спутник V". Про неї Москва говорить не тільки з Боррелем, але й з національними урядами Німеччини, Угорщини, Чехії, Греції та багатьох інших. Дотепер не подано документи на реєстрацію цієї вакцини в Європі, достовірність даних третього етапу тестування в Росії викликає сумніви, національні медичні служби країн ЄСМ рекомендують не поспішати з вакциною, врешті, і поставити 100 мільйонів доз Росія зможе у неозначеному майбутньому – але явно після літа… При цьому потік прямої і завувальованої реклами російської вакцини заповнює сторінки європейської преси, малюючи образ "Росії-рятівниці". Разом з розкручуванням медіабульбашок про західні компанії, які випустили в рази більше вакцини, ніж Росія, але "провалили плани вакцинації".

Складається враження, що в Кремлі роблять останню, відчайдушну спробу переконати всіх довкола, що ніякі санкції, дипломатія чи інші міжнародно-правові інструменти на Росію "не діють". І при тому для всіх буде кориснішим дружити з Москвою, "винісши за дужки" всі проблемні питання. І в такому випадку російська нафта, газ, а також вакцина всіх врятують.

Прикра новина полягає в тому, що певна частина посадовців ЄС старанно відіграють відведену Кремлем роль "безрезультатно стурбованих". Але є й хороша новина. Подібний дипломатичний ва-банк свідчить про те, що для гри в довгу і вибудовування якоїсь більш далекоглядної стратегії стосовно ЄС у Кремля, схоже, закінчуються ресурси. Як фінансові, так, можливо, й інтелектуальні.