Ліберали на сторожі "русского міра": Чому українському медіа-простору не потрібен Венедиктов

Венедиктов, попри весь шарм лібералізму, є частиною путінського медіапейзажу, клапаном для того, щоби "скидати пар" інтелігенції, яка не може сприймати російську офіційну пропаганду. І його проект в Україні сприятиме збереженню "русского міра", як і "Страна", якій дав інтерв’ю Венедиктов

Новина про те, що у Києві може з'явитися потужне бюро російської радіостанції "Эхо Москвы", в яке буде входити радіостанція, сайт і сторінки в соцмережах, на перший погляд здається ніби як позитивною.

Олексій Венедиктов, "могучий старець", один з останніх уламків відносно ліберальної журналістики в Росії, на чисто особистісному рівні здається персонажем цілком симпатичним – особливо на тлі випаленого російського медіа-пейзажу.

Врешті, намір відкрити бюро можна розглядати як спробу "протестувати грунт" перед серйознішими тілорухами. А постать самого Венедиктова – як черговий пункт з довгого переліку російських медіа-персон, які перебрались – чи планують перебратися - у тепліший український клімат після того, як на Росії настав "вічний зимовий час".

Втім, не все так просто. Перше, що вражає в цій історії – це той факт, що Венедиктов повідомив про свій намір виданню „Страна". Зі всіма конотаціями, пов’язаними із відверто пропагандистським і прокремлівським характером цього ЗМІ. Можна припустити, звичайно, що "хто спитав – тому й відповіли", але захід на новий медіа-ринок російському лібералу, напевно, варто було б здійснювати не через анонс в "путінському рупорі".

Другий момент полягає втому, що журналіст із країни, де за публічне читання конституції перед поліцейським можна загриміти у автозак з проламаним черепом, іще не зайшовши на український ринок, з ходу пропонує нам поміняти наше законодавство. Він робить це стримано і делікатно – але робить. Уявити собі ситуацію, за якої російська комерційна компанія, збираючись зайти на ринок Німеччини, США чи Великої Британії, пропонує там поміняти національне законодавство – і вся абсурдність стане очевидною. А от стосовно України Венедиктову нічого не заважає. Що виглядає поведінкою поміщика на літній дачі, а не законослухняного керівника ЗМІ в іншій країні.

Можливо, закон про мовні квоти заважає роботі потенційного російського проекту. Але якщо зважити на той факт, що заплановано виробництво 4 годин продукту – рішуче нічого ніби не заважає робити і російську і розширену українську версії, охоплюючи помітну українську аудиторію. Чомусь ані ВВС, ані Deutsche Welle, ані десятки інших ЗМІ не відчувають важкого дискомфорту від українського законодавства – а от Венедиктову із ним ніяк. А той факт, що в разі скасування мовних квот разом із "Эхо Москвы" в український ефір поллються мегатонни іншого "російськомовного продукту", його якось не хвилює. Нічого особистого, він просто переживає за свій бізнес.

І тут стають очевидними ще декілька простих речей. Попри всі непересічні людські якості Олексія Венедиктова, російськомовне бюро його радіостанції, так чи інакше, буде черговим стовпом "русского міра" – таким самим, як і "Страна", якій він давав інтерв’ю про захід на український ринок.

По-перше, через чисто лінгвістичні й економічні моменти. Доступний і відносно якісний російськомовний контент сприятиме реанімації і збереженню тієї "дружби між народами", якій війна з Росією, здавалося б, забила кілок в груди. Навіщо вчити англійську мову, щоб послухати якісний західни продукт, якщо є "блискучі передачі Венедиктова, Познера, Парфьонова і всієї решту когорти "російських голосів"?

По-друге, Венедиктов, хоч і є в російському медіа-пейзажі ніби як опозиціонером – все-таки є частиною цього медіапейзажу. Бо на Росії і опозиціонери – ті, які продовжують бути головними редакторами, а не спеціалістами з пошиву рукавиць на зоні - повинні чітко знати і розуміти межі свободи слова. Вміти критикувати владу так, аби та не сильно образилась. Знати, які персони під критику підпадають, а яких чіпати не можна.

Саме таку традицію журналістики і принесе із собою Венедиктов до України. Традицію робити якісний, красивий і звабливий продукт, щоб "звабити" споживача і не надто зачепити владу. Із такої журналістики, із російського "вільного" НТВ, а не нудного і пропагандистського офіціозу і виросла свого часу авторитарна влада Володимира Путіна.

Більше новин про події у світі читайте на Depo.Головна

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook