Квітнева Нормандія: Для чого Зеленський рекламує самміт, якого не буде

Впевнені заяви чинного президента України про те, що самміт у нормандському форматі відбудеться у квітні, є, скоріше за все, проявом надмірного і нічим не підкріпленого оптимізму. Або ж йдеться про те, що Банкова веде з Кремлем масштабні й абсолютно непрозорі, навіть для дипломатичного співтовариства України та Росії, сепаратні переговори

Квітнева Нормандія: Для чого Зеленський…
Фото: УНІАН

Сьогоднішня поїздка Володимира Зеленського на благословенну Полтавщину вийшла насиченою і змістовною. Президент встиг і на машинки подивитися – себто відвідати завод "АвтоКрАЗ", і на потяги в Корюківці помилувався, і ремонт в лікарні імені Скліфосовського проінспектувати. І навіть з послами G7 та головою представництва ЄС в Україні встигнув зустрітися. У неформальній, так би мовити, атмосфері, подалі від Банкової.

А ще в цьому потоці суцільного позитиву увагу привернула вкрай оптимістична заява Зеленського. "Ми працюємо над тим, щоб у нас був обмін (полоненими – ред.) у березні. Ми працюємо над тим, щоб у нас була зустріч (у нормандському форматі – ред.) у кінці квітня. Я думаю, що все це станеться. Ми над цим серйозно працюємо", – зазначив бадьорий президент на тлі представників полтавського істеблішменту.

Стосовно обміну полоненими – президенту, будемо надіятися, видніше. А от що стосується проведення нормандського самміту в квітні, то сумніви в реалістичності цієї дати виникали давно і у всіх причетних до процесу без винятку.

Про те, що квітневий самміт перебуває під загрозою зриву, ще місяць тому говорили у Кремлі. Зокрема, заступник голови МЗС Росії Андрій Руденко тоді заявляв, що з вимог так званого "паризького пакету", затверджених на зустрічі четвірки в кінці 2019 року, станом на лютий було реалізовано лише обмін полоненими.

Ні заходи гуманітарного характеру (нові пункти пропуску), ні військову частину (нові зони розведення сил), ні тим паче частину політичну, яка передбачала інкорпорацію "формули Штайнмаєра" в українське законодавство, і на якій особливо наполягали в Москві, реалізувати не вдалося.

Що характерно, в цьому випадку з російськими колегами були згодні й українські дипломати. Тодішній керівник МЗС Вадим Пристайко заявляв: "До грудневої зустрічі... (підготовка - ред.) почалася за півроку. Тепер у нас залишилося два місяці, і я не бачу жодної підготовки. Можливо, це буде набагато швидше, ніж минулого разу, і, можливо, ми доб'ємося набагато більшого прогресу. Вибачте, але я в цьому сумніваюся".

Минув місяць. Пристайка відправили інтегруватися до Європи. В уряді легкий хаос, викликаний загальновідомими подіями. А президент і далі впевнений у тому, що все трапиться в квітні.

В цьому місці можна було би згадати, що зовнішня політика у нас робиться не в МЗС. Але дотепер про цю політику у стінах головного дипвідомства принаймні знали.

Втім, якщо подивитися і у бік Банкової, то нічого більш зрозумілого побачити не вдасться. Оскільки Андрій Єрмак менш ніж місяць тому також говорив про те, що "відповідно до українського законодавства, неможливо проводити вибори (на Донбасі – ред.), якщо на території є будь-які іноземні військові угруповання, є будь-які незаконні озброєні люди, і кордон України не знаходиться під контролем уряду України". І при тому недвозначно натякав на те, що Україна іще до самміту хоче сформулювати свою позицію стосовно уточнень до Мінських домовленостей, а також підготувати бодай якісь чернетки законів стосовно повноважень місцевої влади на Донбасі.

І оскільки ніякої інформації про реалізацію всіх цих масштабних та амбітних проектів наразі немає, логічно припустити, що ніхто й нічого так поки й не створив. Не зважаючи на інсайди телеграм-каналів про те, що в Москві та Києві вже "про все домовилися".

Бо навіть якщо припустити, що трапилася "глобальна зрада", і Єрмак з Дмітрієм Козаком справді ведуть якісь масштабні таємні перемовини про долю Донбасу, і при тому навіть досягнули якогось істотного прогресу – то все рівно з результатами доведеться йти до Верховної Ради. Ну і до українського народу – коли проекти документів стосовно ратифікації потраплять в руки опозиції.

Хоча, знаючи специфіку реалізації зовнішньополітичного курсу чинної влади, більш вірогідним є все-таки перший варіант. Наслухавшись бравих звітів про відремонтовані вагони, збудовані "КрАЗи" та полікованих мешканців Полтавщини, Зеленський захотів показати, що і він не ликом шитий. І попри всі зусилля та перешкоди, гляди, і проведе "нормандський самміт" під квітневим сонечком. Ну, а в разі, якщо й не вдасться – то завше можна списати на непоступливість російської сторони.

Більше новин про події у світі читайте на Depo.Головна

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

data-matched-content-rows-num=1 data-matched-content-columns-num=4 data-matched-content-ui-type="image_stacked"