Іракський Курдистан: Чи влаштує Ердоган курдам "Щит Євфрату-2"

Подальша доля курдської держави в Іраку залежить від того, чи зуміють курди домовитись з Ердоганом

Depo.Світ
26 вересня 2017 20:00
ФОТО: depo.ua

Проведення референдуму в Іракському Курдистані завершилось масовими святкуваннями і нехитрими військовими феєрверками – у формі стрілянини вгору зі всього, що може стріляти. Більше ніж 75 % явки – за умов бойкоту референдуму окремими етнічними групами, і явна підтримка ідеї незалежності дають їм надію, що Курдистан рано чи пізно таки відбудеться.

Натомість реакція сусідів і союзників Курдистану далеко більш різноманітна.

Цілком сподівано, що в Багдаді не в захопленні від всього, що трапилось. Прем'єр-міністр Іраку Гайдер аль-Абаді заявив, що "ми не готові обговорювати або вести діалог щодо результатів референдуму, оскільки він є неконституційним".

Після чого прийняв рішення провести військові маневри біля Іракського Курдистану, які, вочевидь, мали би замінити переговори. На всяк випадок маневри пройдуть за участю турецької армії.

Промови турецького президента були ще чисельніші – і ще менш зв'язні. Тільки за останні три дні Реджеп Ердоган пообіцяв ввести проти Курдистану економічні санкції, перестати купувати нафту з Курдистану, а ще – "раптово зявитись вночі" в гості до курдів – як то було зроблено в Сирії під час "Щита Євфрату".

Сирія та Іран ще раз урочисто пообіцяли не визнавати результатів референдуму, а останній і собі до повітряної блокади Курдистану додав військові навчання.

На Заході, звичайно, були стриманіші в оцінках. ООН та США "висловили стурбованість" результатами волевиявлення курдів. "Стерти курдів на попіл" Дональд Трамп у Твіттері не пообіцяв – що явно свідчить про відсутність консенсусу в президентській адміністрації США.

Різноманітність та хаотичність реакції на референдум справляє враження, що насправді ніхто до ладу не знає, що робити з курдською незалежністю. Ну, окрім самих курдів, звичайно.

Із Заходом, насправді, все зрозуміло. Відкрито – чи, тим паче, збройно виступати проти волі мільйонів людей, що вимагають незалежності для своєї держави під час відкритого і демократичного волевиявлення ніхто, насправді, не стане. Ні в ЄС, ні навіть в США. Але й підтримувати курдів, тим самим ризикуючи знову розколоти Ірак і розв'язати нову війну, Трамп теж не наважиться. А зважаючи на небувалу рішучість і послідовність теперішньої вашингтонської адміністрації у вирішенні зовнішньополітичних проблем, найбільш ймовірним розвитком подій є постійне висловлення стурбованості ситуацією – і практичне ігнорування проблеми.

Офіційний Багдад, насправді, теж не наважиться на надто різкі самостійні рухи. Хоча б тому, що війна проти курдів далеко перевищує прктичні можливості сьогоднішнього центрального уряду Іраку.

Залучити до цієї справи Іран аль-Абаді теж навряд чи наважиться – хоча б тому, що це єдиний спосіб забезпечити курдам широку і дієву підтримку як з боку США, так і з боку Ізраїлю.

Тому єдиною реальною небезпекою для курдів є можливість звернення офіційного Багдаду за допомогою до Анкари (яке може бути й результатом тиску самої Анкари) – і початок іраксько-турецької військової операції проти Курдистану.

І єдиний спосіб здолати цю небезпеку – це домовитись із Анкарою. Знайти рішення, вигідне для обох сторін. Яким воно буде – наразі сказати неможливо. Ймовірно, це рішення включатиме гарантії пожиттєвої відмови від претензій на автономію чи незалежність турецьких курдів, які, в разі чого, можуть просто переїжджати в Іракський Курдистан. Можливо, угода між Анкарою та Ербілем включатиме в себе і економічні аспекти – зважаючи на те, що курди мають під контролем чималий вуглеводневий ресурс. При укладенні такої угоди курдам безумовно доведеться чимось пожертвувати. Але подібна угода – єдино можливий спосіб гарантувати, що нової війни в регіоні не буде.

Більше новин про події у світі читайте на Depo.Світ