Війна двох Європ: Як Угорщина, Польша та Португалія заважатимуть Україні вступити до ЄС

Ще декілька днів тому здавалося, що протиріччя всередині ЄС вирішаться. Що спільні зусилля Брюсселя разом із німецькими та французькими дипломатами таки дозволять реалізувати в об'єднаній Європі механізм, який пов'язує верховенство права в тій чи іншій державі з економічною допомогою із загальноєвропейського бюджету, на яку ця держава може розраховувати. Себто, тим, хто порушував права людини, пропонується або повернутися на демократичний шлях, або затягнути паски і не розраховувати на гроші Союзу. 

Звичайно, Угорщина та Польща, перші майбутні цілі такої політики, противилися з усіх сил. І прийняття бюджету загальноєвропейського бюджету блокували. І навіть виходом із ЄС загрожували. Щоправда якось так неголосно, здебільшого у власному Сеймі. Ну, чи в інтерв'ю для правих проПіСівських журналів.

Але насправді ці прихильники "суверенної демократії" були під шаленим тиском. З одного боку їхня позиція зі зрозумілих причин не подобалась країнам Півдня Європи, які найбільше постраждали від пандемії і потребують фінансової підтримки негайно. З іншого боку, на них тиснули із Брюсселя, Берліна та Парижа. При тому загроза залишитись без бюджету не сильно тішила і "господарчу" частину, власне, польського уряду.

При тому здавалося, що Будапешт та Варшава під цим тиском були фактично самотніми. Себто якісь союзники у них, звичайно, були – на кшталт прем'єра Словенії Янеза Яноша, але їхній голос важив не так щоб дуже багато.

Тому могло скластися враження, що перемога у Брюсселя практично в кишені. Але на вихідних португальська газета Publico ці ілюзії розвіяла.

Стало відомо, що прем'єр-міністр Португалії Антоніу Кошта також є активним противником ідеї механізму, який би узалежнив отримання фінансування з боку ЄС від дотримання ліберальних правових норм. І що він неодноразово виступав на боці Польщі та Угорщини на закритих зустрічах лідерів ЄС. В тому числі – і на останній, листопадовій.

Якщо зважити на той факт, що головування в ЄС з січня перейде саме до Португалії, і подальші переговори з Польщею і Угорщиною здійснюватиме саме Лісабон, то сумнівів у тому, що пов'язати верховенство права із фінансовою допомогою у ЄС ближчим часом не вдасться, не виникає ні в кого. Так само  не буде сюрпризом інформація про те, що Португалія, разом із Польщею, Угорщиною та Грецією є одними з найбільших отримувачів фінансової допомоги з європейського бюджету.

В такий спосіб складається дивовижна ситуація, за якої економічно слабкі держави європейської спільноти отримують регулярну підтримку з боку більш розвинутих сусідів. При тому поділяти правові й політичні цінності цієї спільноти вони демонстративно відмовляються.

Зважаючи на спритність європейської дипломатії, можна не сумніватися, що подібна ситуація триватиме впродовж істотного часу. Але можна не сумніватися і в тому, що рано чи пізно цій ситуації буде покладено край – хай навіть ціною структурної цілісності ЄС в його сучасних кордонах.

А от практичний результат цієї "війни двох Європ" – яка насправді є протистоянням розвинутих ліберальних суспільств із менш розвинутими та схильними до автократії сусідами – для України буде невтішним.

По-перше, теперішній конфлікт між Польщею, Угорщиною та Португалією з одного боку та рештою ЄС з іншого, надовго відіб'є в Брюсселя охоту навіть думати про можливість прийняття до союзу держав із слабкою економікою і великою схильністю до політичного популізму. По-друге, наростання конфлікту рано чи пізно призведе до економічних санкцій стосовно Польщі, від добробуту якої Україна також є почасти залежною. Не кажучи вже про те, що радикальне "переформатування" в ЄС може помножити на нуль антиросійські санкції Європи.

В такий спосіб польські націонал-популісти, які часто й охоче декларують антиросійський характер своєї політики, не тільки зашкодять Києву, але й зіграють на руку Кремлю.