Крах 75-річного союзу: Чим загрожує Україні виведення американських військ з Німеччини

Учора президент США Дональд Трамп виконав свою обіцянку і схвалив план з виведення з Німеччини 9,5 тисяч американських військовослужбовців. Офіційний представник Пентагону Джонатан Хоффман зробив все можливе, щоб подати це рішення Білого дому, як своєрідну "перемогу". "Пропозиція (про виведення військ – ред.), яка була схвалена, не тільки відповідає директиві президента, вона також посилить стримування Росії, дасть запевнення союзникам, поліпшить стратегічну гнучкість і оперативну гнучкість США в Європі", – написав він у Twitter, що став чимось на кшталт офіційного каналу комунікації між Трампом та Пентагоном. Яким саме чином скорочення кількості військовослужбовців у Німеччині поліпшить "гнучкість", Хоффман, ясна річ, не пояснив.

Рішення Трампа стосовно виведення військ несподіванкою, звичайно, не було. Про те, що Німеччина витрачає недостатньо коштів на власну оборону Дональд Трамп говорив від моменту свого приходу до влади. А у другий тиждень червня озвучив плани з виведення військ, звинувативши Німеччину як в недостатньому фінансуванні власної оборони, так і в надміру тісних економічних зв'язках з Росією, від якої США при тому Німеччину і захищають. Йшлося, звісно, про будівництво газогону "Північний потік – 2". У відповідь на що міністр оборони Німеччини Аннеґрет Крамп-Карренбауер заявила, що "НАТО – не торговельна організація, а безпека - не товар", і прозоро натякнула, що німецькі військовослужбовці воюють, наприклад, в Афганістані і за інтереси США. Та й американські бази на німецькій території потрібні Вашингтону не менше, ніж Берліну.

Іще за тиждень радник президента США з національної безпеки Роберт О'Брайен в статті для The Wall Street Journal назвав навіть три умови, за яких Вашингтон може переглянути своє рішення про виведення військ з Німеччини. Окрім звичних вимог про "Північний потік – 2" та збільшення витрат на оборону прозвучала також наполеглива рекомендація для Берліна відмовитися від послуг китайської Huawei у справі будівництва 5G інфраструктури, і віддати цей контракт якійсь адекватній європейській компанії.

Судячи з усього, домовитись сторони не зуміли. А президент США згадав, що до виборів залишилося зовсім небагато – і було б непогано виконати якусь частину передвиборних обіцянок, зокрема, стосовно скорочення участі США в "чужих війнах" та "чужій обороні".  І от помітна частина американських військ, які з 1945 року захищали ФРН від радянської, а згодом – і російської загрози, готуються покинути свої бази.

Позитивна для України новина полягає в тому, що якась частина цих військ – близько двох тисяч – буде розміщена у Польщі, і загальна кількість тамтешнього американського контингенту (разом із "ротаційними" підрозділами) перевищить позначку у шість тисяч. Також США планують розмістити в Польщі 30 дещо "вінтажних" винищувачів F-16.

Відносно невелика кількість військовослужбовців США, ймовірно, буде перебазована до країн Балтії, де США планують розмістити базу ударних безпілотників MQ-9 Reaper.

Посилення американської присутності в країнах Східної Європи, однозначно, подасть логічний сигнал Кремлю стосовно можливих геополітичних авантюр в регіоні. Шкода тільки, що ці війська, здебільшого, перебуватимуть за західним кордоном України. 

Натомість негативних моментів ця історія матиме для Києва одразу декілька. Перший – і ключовий – полягатиме в тому, що відчуваючи зниження рівня власної безпеки, Берлін може пом'якшити свою політичну позицію стосовно Москви – зокрема, і стосовно наявних антиросійських санкцій. А другий не надто оптимістичний сценарій може полягати в тому, що подальше зближення між Вашингтоном і Варшавою може стати причиною ускладнення і без того непростих стосунків між Польщею та Німеччиною. За таких умов Україні доведеться вибирати між безпековою співпрацею в трикутнику Київ-Варшава-Вашингтон та економічною співпрацею з ЄС. Рано чи пізно може настати момент, в якому ці зовнішньополітичні вектори почнуть помітно заважати один одному.