Корупція в ПАРЄ: Як азербайджанські гроші можуть поховати Раду Європи

Незалежна і авторитетна слідча група підтвердила "системний зовнішній вплив на документи та рішення ПАРЄ". Перекладаючи з дипломатичної мови на загальнолюдську, це означає, що прийняття бажаних рішень асамблеї в обмін на матеріальні блага мало характер постійний і добре налагоджений.

Звіт слідчої групи, рішення про створення якої було прийнято в акурат рік тому, зосереджений переважно на отриманні депутатами ПАРЄ тих чи інших благ в обмін більш м'які та "виважені" формулювання у рішеннях стосовно наявності у Азербайджані політичних в'язнів.

Про наявність зв'язку між окремими європейськими політиками та офіційним Баку активісти говорили ще в 2012 році. Але ті розмови нікому не заважали — у ПАРЄ їх ніхто не чув. Принципово.

Ситуація змінилася тільки через три роки, коли італійська поліція "замела" колишнього керівника фракції Європейської народної партії в ПАРЄ Луку Волонте, а прокуратура Мілану почала цікавитись походженням його коштів. Волонте почав давати свідчення — і перші докази того "системного впливу" з'явились вже не в громадських активістів, а в правоохоронних органів європейської держави.

Але й після цього довший час керівництву ПАРЄ вдавалось уникнути початку повноцінного розслідування звинувачень. І тільки 25 квітня минулого року Бюро Парламентської асамблеї Ради Європи ухвалило рішення про створення незалежного органу, який мав розслідувати обвинувачення в корупції, висунуті на адресу чиновників асамблеї.

І учора було опубліковано звіт з результатами цього розслідування. Якщо коротко, суть зводиться до наступного.

У питанні "м'яких" резолюцій стосовно Азербайджану як мінімум 7 членів та колишніх членів ПАРЄ діяли "всупереч етичним стандартам асамблеї". В їх числі - скандальний екс-президент Парламентської Асамблеї Ради Європи Педро Аграмунт, а також президент групи Європейської народної партії в ПАРЄ Чезар Флорін.

Чимало із підозрюваних у корупції отримували дорогі подарунки, дехто — готівку, а також регулярно їздили у Азербайджан на "моніторинг" ситуації (часто — з дружинами і дітьми), де активно і без свідків спілкувались із представниками влади. Відпочинок — пардон, моніторинг, напевно, був вельми комфортним. І переговори з представниками азербайджанської влади в режимі "віч-на-віч" теж проходили вельми продуктивно.

Хоча розслідування було зосереджено саме на ситуації довкола Азербайджану, "дивну" поведінку частини членів керівних органів ПАРЄ відзначили і при розгляді питань, пов'язаних із іншими — здебільшого, пострадянськими — країнами. До речі, із "вирішенням питань" у ПАРЄ, за даними слідства, був помічений і директор Socar - дочірнього підприємства азербайджанської Державної нафтової компанії Азербайджану в Україні - Ельчін Мамедов.

Далі на нас, скоріше за все, чекатиме немало деталей і нових епізодів слідства. Особливо цікаво буде почитати, які саме блага змусили екс-президента ПАРЄ Педро Аграмунта їздити до Сирії в компанії депутатів Держдуми, і активно захищати Кремль в усіх питаннях протистояння з Україною. Зважаючи на те, що політик "брав" у Алієва, немає жодних причин підозрювати, що він "не брав" у Путіна.

Але на цьому тлі виникає одне закономірне питання. ПАРЄ була створена в 1949 році як орган, чиєю метою мав бути захист верховенства закону. Ця організація обирає суддів Європейського суду з прав людини, призначає Генерального секретаря Ради Європи, а також здійснює моніторинг дотримання прав людини в державах-членах. І ця ж організація стає форпостом системної корупції. Що мимоволі викликає питання — а для чого вона тоді існує? Яке моральне право мають депутати ПАРЄ картати якісь країни за порушення прав людини, коли самі впродовж багатьох років працювали під керівництвом хабарників, які "не помічали" політв'язнів в обмін на дорогі подарунки? І чи не простішим буде просто припинити існування структури, яка цілковито дискредитувала своє призначення?

Задаються цим питанням, здається, і у ПАРЄ. Напевно, саме з цим пов'язане рішення ухвалити термінову резолюцію через корупційний скандал. А голова зовнішньої слідчої групи, суддя Ніколас Братца, коментуючи звіт про корупцію в асамблеї, радить змінити більшість процедур та внутрішніх правил Асамблеї, аби принаймні ускладнити існування потенційним хабарниками.

Від того, наскільки швидко і ретельно відбудеться самоочистка ПАРЄ, цілком ймовірно, залежатиме і відповідь на питання про доцільність її подальшого існування.