Нові санкції проти Росії: Чому Британія стала небезпечнішою для кривавих режимів

Вчора міністр закордонних справ Великої Британії Домінік Рааб оголосив про введення санкцій проти громадян держав, які порушують права людини. Серед них – Росія, Саудівська Аравія, М'янма і Північна Корея. Свіжоприйняті санкції передбачають заборону на поїздки причетних до порушення прав людини представників цих країн до Великої Британії. 

Формулювання Рааба варті бути процитованими. "Сьогодні уряд та Парламент надсилають від імені британців дуже чітке повідомлення про те, що ті, у кого кров на руках, бандити на службі деспотів, поплічники диктаторів, не зможуть вальсувати в цій країні, купувати майно на Кінгс Роад, робити свої різдвяні покупки в Найтсбріджі або відмивати брудні гроші через британські банки чи інші фінансові установи ", – сказав Рааб.

У список "бандитів на службі деспотів" потрапив очільник Слідчого комітету Росії Бастрикін, і ще двадцять чотири громадяни Росії – здебільшого, працівники правоохоронних органів, причетні до цинічного знищення Сергія Магнітського.  В цих санкціях символічно все. І той факт, що Росія опинилась в одній компанії з Північною Кореєю. І те, що людей з "руками по лікоть в крові" найбільше знайшлося саме в Москві.

Звичайно, російське посольство вже встигло назвати санкції "відверто ворожими" і пообіцяло "контрзаходи у відповідь". Напевно, причетні до прийняття рішення співробітники британського МЗС та депутати парламенту не зможуть тепер гуляти по Червоній площі, скуповуватися в московському ЦУМі і вкладатися у нерухомість на Рубльовці. 

Але створивши для себе ризик таких втрат, Британія продемонструвала як ЄС, так і Росії, якою повинна бути зовнішня політика сучасної західної демократії. Звичайно, у Лондона з Москвою особливі стосунки після турне "солсберецких туристів" та справи Литвиненка. Але, з іншого боку,  Німеччина та Австрія точно так само розслідують вбивства, які російські спецслужби – чи чеченські кілери – здійснювали на їхній території. Розслідують – але, наразі, з додатковими антиросійськими заходами не поспішають. 

І з якоїсь точки зору наявні колективні санкції ЄС проти Росії – це ніби й дуже добре. "Спільне рішення Європи", та інші прекрасні речі. З іншого ж боку, необхідність узгоджувати подібні рішення з усіма державами – членами ЄС призводить до того, що будь-яке рішення приймається довго і тяжко. Оскільки Берліну та Парижу доводиться вмовляти, примушувати, шантажувати чи підкуповувати декілька країн, які послідовно виконують роль адвокатів Росії. В більшості випадків – за винятком, напевне, Італії – мова йде про країни невеликі. Реальна вага яких в обмеженні  типів співпраці з Росією також є не надто значною. Натомість вийшовши зі складу ЄС, Лондон може нарешті приймати ті антиросійські санкції, які громадяни Великої Британії та обрані ними депутати вважають за потрібне. Не оглядаючись при том ні на Угорщиу, ні на Австрію, ні на когось ще. 

При тому й ефект від подібних санкцій все рівно буде більш ніж відчутним. Бо Лондон, попри все, залишається однією з фінансових столиць світу. І блокування можливості купувати нерухомість, вчити дітей і облаштовувати "запасний аеродром" у Великій Британії значить для багатьох путінських поплічників більше, ніж можливість з'їздити на відпочинок до Угорщини.