Контратака Джуліані: Як Зеленському нейтралізувати уявний сервер і реального Розенблата

Найкраща форма захисту – це контратака. Цей простий, хоч і не завжди дієвий принцип, здається, добре засвоїли представники команди Дональда Трампа. Тому, коли позиції чинного президента США у "зеленськогейті" стали зовсім нестійкими,  особистий адвокат президента Руді Джуліані, якого також звинувачують у спробах тиску на українських посадовців, публічно оголосив, що має намір надати відеозаписи й документи, які нібито доводять незаконне втручання України у вибори президента США у 2016 році.

Про це він заявив у кількох ЗМІ – і написав відповідний твіт: "Урок тим, у кого є порядність. Ніколи не звинувачуйте, ґрунтуючись суто на чутках. Я не робив цього, коли на адресу України висували звинувачення в незаконному впливі на вибори 2016 року. Мені надали прямі свідчення, відеозаписи та документи, які доводять це. Дивіться і чекайте!"

Звичайно, зі стовідсотковою точністю передбачити, на який саме епізод у стосунках двох країн Джуліані збирається направити вістря своєї порядності, наразі неможливо. Втім, варіантівтакож не надто багато.

Першим – і, можливо, найбільш вірогідним із них є достатньо давня історія із звинуваченням директора Національного антикорупційного бюро України Артема Ситника в передачі штабу Гілларі Клінтон інформації з "чорної бухгалтерії" Партії регіонів під час виборів у Сполучених Штатах 2016 року.

Інформацію про цю подію свого часу запустив в інформаційний обіг позафракційний нардеп Борислав Розенблат, який на той час був фігурантом кримінальної справи, пов’язаної з корупційними діяннями при видачі дозволів на видобуток бурштину – саме за поданням НАБУ.

14 березня у Facebook Розенблат опублікував нібито стенограми розмов Ситника, в яких той буцімто стверджував, що допомагав Гілларі Клінтон.

Складно сказати, які саме "нові докази" в цій справі міг отримати Джуліані, не проводячи при тому якогось секретного і масштабного розслідування на території України.

Слід зазначити, що в разі, якщо Джуліані вдалося здобути тільки "свідчення" Борислава Розенблата, який мав очевидні мотиви для наклепу на НАБУ, і американський юрист всерйоз готується із цими аргументами йти до преси і до Конгресу, на нього і його медійну контратаку чекає незавидна доля.

В будь-якому разі, говорити про вплив України на вибори в цій ситуації видається цілком недоречним. Оскільки навіть якщо конкретно взятий Артем Ситник і справді передав комусь цю інформацію, це буде протиправним діянням Ситника. Яке цілком можливо розслідувати і покарати винуватця.

Але  Зеленському та його політичній команді дуже важливо наголосити на одному принциповому моменті. Коли йдеться про те, що "Росія втручалася у вибори в США" – то мається на увазі, що російські спецслужби, отримавши розпорядження з Кремля, проводили спеціальні операції на території іншої держави, маніпулюючи громадською думкою за допомогою соцмереж.

А в ситуації з Ситником один конкретно взятий громадянин вирішував якісь свої особисті проблеми, допомагаючи відомій політичній силі в США. І протиправним його діяння було тому, що він використовував при тому службову інформацію. Хоч і тут щось довести буде непросто, оскільки "чорна бухгалтерія" на той момент була в руках НАБУ, Генпрокуратури, та СБУ. 

Іншим напрямком, на якому може зосередитись атака Джуліані, є і зовсім конспірологічна історія про те, що сервери Демократичного національного комітету, які, за даними американського розслідування, зламали російські хакери, насправді були зламані з України. А американська компанія CrowdStrike, яка розслідувала цю історію і оприлюднила результати свого розслідування, (верифікованого ФБР та підтвердженого Міністерством юстиції США), насправді діяла у змові з демократами і, можливо, з Україною (бо співзасновником компанії є Дмитро Альперович. Який втім, народився на Росії і є громадянином США, але то подробиці).

Цю історію активно розповсюджували російські ЗМІ, хто має послаблений рвотний рефлекс – її в усіх подробицях можна прочитати, наприклад, на Russia Today.

І от Трамп в розмові з Зеленським оголосив наступне: "Я хотів би, щоб ви зробили нам послугу, адже наша країна багато пережила, і Україна про це багато знає. Я хотів би, щоб ви з'ясували, що сталося у цій ситуації з Україною, з компанією Crowdstrike. Я вважаю, один із ваших заможних людей... Сервер, кажуть, що в Україні він є".

Якщо вірити витворам фантазії форумних конспірологів, то "олігарх" – це Віктор Пінчук.

Будь-яка людина, бодай в загальних рисах знайома з адмініструванням комп’ютерних серверів, підтвердить, що ховати сервер з даними від правосуддя – це рафіноване божевілля. І що елітна компанія, яка спеціалізується на питаннях кібербезпеки як от CrowdStrike (вона, до речі, активно співпрацювала не тільки з демократами, але і з республіканцями) у випадку нечесної гри могла б банально модифікувати дані без можливості відстежити цю модифікацію, чи, на крайній випадок, знищити сервер разом із "незручними" даними раз і назавжди. Але ні – для конспірологічного сюжету було цікавіше, щоб сервер навіщось везли до України – через кордони і митні перевірки – і, напевно, ховали в спальні Пінчука, цього "породження тьми" і "духовного спадкоємця Джорджа Сороса".

Конспірологи звинувачують Crowdstrike в тому, що ті не передали фізичний сервер в руки ФБР. При тому передача сервера правоохоронним органам ніколи не була і не є нормальною процедурою розслідування кіберзлочинів (це тільки на Росії на підключені до мережі сервери вішають листок паперу з написом "опечатано"). Правоохоронним і експертним органам передають "дамп" – точну цифрову копію того, що було в постійній пам’яті комп’ютера на момент початку аналізу. І Crowdstrike передали цю інформацію і в ФБР, і в розвідувальне співтовариство, і, взагалі, здається всім, хто був бодай якось причетний до розслідування.

І от керівник наддержави не соромиться в розмові з президентом іншої держави вголос повторювати маячню російських пропагандистів і конспірологів, вимагаючи шукати сервер – вочевидь, під подушкою в Пінчука.

Тому перша найбільш ймовірна лінія атаки на Україну, вочевидь, вимагатиме від нашого керівництва дуже чіткого меседжу про те, що Ситник і Україна – не синоніми. А у випадку реалізації другого сценарію американським демократам, скоріше за все, доведеться міняти причину проголошення початку процесу імпічменту. Із "намагання президента отримати особисту вигоду зі службового положення" на "сумніви в психічному здоров’ї президента".