Ізраїль проти Ірану: Путін провокує нову війну

Від створення Ізраїлю минуло 70 років. Але загрози єврейській державі сьогодні аналогічні тим, від яких вона потерпала на світанку свого існування. Це арабські держави, які отримують нову російську зброю.

За хмарами куряви, які здійняла масштабна, хоч, може, й не дуже результативна акція західних союзників проти Башара Асада, майже непоміченою минула інша повітряна атака у Сирії. Мова йде про ракетно-бомбовий удар ізраїльських ВПС по військово-повітряній базі Т4 в Тіасі. Тій самій, де два роки тому бойовики Ісламської держави знищили чотири російських гелікоптери, а зараз обладнали свій пункт керування дронами іранські військові. Звідти ці дрони періодично потрапляли на територію Ізраїлю з розвідувальними місіями.

Зараз цю базу в черговий раз розгромлено — разом із проданим росіянами Ірану зенітно-ракетним комплексом "Тор-М1", який мав її захищати.

Власне, це був далеко не перший — і, мабуть, не останній удар ізраїльських ВПС у ході сирійської війни. Але цього разу Іран, схоже, вирішив "відповісти" Ізраїлю. Істерія довкола "віроломного нападу" заповнила іранські газети та ефір. Тегеран ймовірно, готується зараз завдати "удару помсти". Яким саме він буде, на даний момент ніхто до пуття не знає. Але найбільш ймовірно мова йтиме про ракетний удар по Ізраїлю із території Сирії. Після якого — незалежно від наслідків — Тегеран зможе стати в традиційну російську позу "настамнєт". Чи почати вимагати підтверджень, що це саме іранські ракети прилетіли на територію єврейської держави. Тим паче, що нанести удар можна і справді силами бойовиків Хезболли — чи, принаймні, сховати за їх спинами іранських інструкторів.

При тому, ситуація істотно погіршується тим фактом, що Росія готується надати сирійському диктатору Башару Асаду ракетні комплекси С-300. Що дозволить останньому створити глибоко ешелоновану ППО над своєю територією — в тому числі, і над базами іранських союзників. Поінформовані джерела стверджують, що за такого розвитку подій Тель-Авів готовий розпочати негайну масовану атаку на всю систему ППО Асада, використовуючи, в тому числі, й літаки-"невидимки" F-35.

На ймовірність такого сценарію натякає й той факт, що ізраїльські ВПС відмовились цього року брати участь у спільних із США навчаннях на Алясці, пославшись на те, що уряду може знадобитись вся потуга ВПС країни.

Масла у вогонь додає не надто послідовна близькосхідна політика очільника США Дональда Трампа, який так і не може до ладу вирішити, чи залишаться американські війська у Сирії, чи підуть — що, в свою чергу, ускладнює для Тель-Авіву стратегічне планування через неможливість вирішити, чи буде протидія іранським силам у Сирії відбуватися за підтримки США — чи без неї.

Втім, зважаючи на сімдесятилітній досвід успішної участі в кривавих близькосхідних конфліктах, можна не сумніватись, що в Ізраїлі знайдуть вихід з непростої ситуації, в яку країна втрапила через бажання Володимиру Путіна повоювати в Сирії — і зробити це, за можливості, руками іранських бійців та бойовиків Хезболли.