Конференція в Мюнхені: Чим здивував Порошенко

Перший день безпекової конференції у Мюнхені, попри очікування, вийшов прецікавим.

Дійство почалось в дещо песимістичній атмосфері загальної розгубленості. Усі були під враженням від звіту, підготовного до конференції, та невеселої вступної промови Вольфганга Ішингера

Але еліти - для того і еліти, щоб могти осмислити нову реальність і в міру своїх сил спробувати до неї пристосуватись. Чим вони й зайнялись. Виглядало це подекуди кумедно.

Наприклад, міністр оборони Німеччини Урсула фон дер Ляєн на конференції почала роздумувати про те, що країнам ЄС потрібна, страшно сказати, армія. Не зовсім зрозуміло, яка і скільки, але однозначно - потрібна. Інакше ву них, страшно сказати, можуть просто відібрати територію.

"Євросоюзу необхідні превентивні механізми, здатні запобігти та зупинити можливі спроби анексії території країн-членів... Нам потрібен певний оборонний потенціал для того, щоби нікому не спало на думку забрати частину нашої території", - висловила своє, вочевидь, недавнє відкриття пані Урсула. Помітимо, це говорить не монах-даос, і не Далай-лама. Це говорить міністр оборони країни з багатосотлітньою військовою історією. Часом блискучою, часом - ганебною, але завжди - живою. І сказано це за чотири роки після початку активних бойових дій в Європі.

З іншого боку, чи нам з того сміятись, згадуючи нещодавні одкровення Турчинова про те, що взагалі-то в момент початку російської агресії в України армії не було - але він говорив, що армія є - "щоб не сіяти паніку серед населення". Помітимо - все це трапилось за шість років після російсько-грузинської війни.

Не менш цікавим був і виступ генсека ООН Антоніо Гуттеріша, який вирішив, не багато ні мало, встановити дозволені рамки міждержавних кібернетичних атак. "Дуже часто відсутній консенсус щодо того, як вписати кібернетичні війни у міжнародно-правові рамки... Мені видається, що єдина можливість це зробити – це якщо ми сядемо всі разом, за участі науковців, фахівців – і узгодимо базові правила", - наголосив генеральний секретар ООН.

У цьому місці на згадку приходить засаднича праця батька міжнародного права Гуго Гроція - "De Jure Belli et Pacis", "Про право війни і миру", до солідних томів якої буде додано брошурку авторства Гуттеріша, в якій описано, як саме держави мають оголошувати кібервійну, які бойові віруси є прийнятними, а які - недостойними чесних кібербійців, і скільки разів на день слід годувати полонених хакерів противника.

Хоча, якщо без жартів, певне регулювання кіберконфліктів і справді потрібне, але через гібридну природу цієї загрози з клачисними нормами війни воно не матиме нічого спільного.

Власне, про тотальну кібервійну говорив і наш президент. Констатуючи той вже всім видимий факт, що Росія таки веде тотальну кібервійну, за допомогою якої загрожує як інфраструктурі, так і політичному процесу в багатьох країнах світу. Насправді, чимало з цього наш президент міг сказати і минулого року - коли ми вже стали жертвою кібератак на нашу енергосистему, а світ іще до кінця не зрозумів, із чим має до справи. Втім, краще пізно, аніж у мемуарах...

Хоча одне тонке спостереження Петро Порошенко таки оприлюднив. Йдеться про те, що чимало з великого набору різноманітних жорстоких конфліктів, які загрожують запалити "велику війну", чимало мають не тільки схожий характер, але і схожі причини.

І справді - якщо згадати список найгостріших безпекових проблем, оприлюднених перед конференцією, то мимоволі спливає на думку, що війна в Сирії та війна на Донбасі, а також можливе зіткнення Росії та НАТО - це неприкритий результат зовнішньополітичних авантюр Кремля. Натомість ядерна зброя і стрімкий розвиток ракетних технологій в Північній Кореї, рівно як і агресивна політика Ірану, яка може призвести до масштабних бойових дій на Близькому Сході, цілком можуть також бути результатом більш завуальованих дій Росії.

Втім, навіть знайшовши цей спільний корінь, не так то й просто буде вирішити питання щодо того, як його можна викорчувати. Для цього, на жаль, "шести пунктів президента Порошенка" виголошених нашим президентом на конференції, здається, буде таки замало.