Кому варто боятись Арабських збройних сил (ІНФОГРАФІКА)

Щоправда, мета створення нової військової формації не надто амбітна. Країни - учасниці Ліги арабських держав (ЛАД, куди входять Єгипет, Ірак, Ліван, Саудівська Аравія та ще 18 держав) не планують повертати історично арабські землі в Іспанії чи, приміром, повторювати війну Судного дня. Принаймні, поки що. Об'єднані збройні сили, у відповідності до доктрини їх створення, будуть використовуватися у виключно оборонних, як правило - антитерористичних операціях.

Хоча рішення про їх створення було прийнято всіма членами ЛАД, ініціатором, скоріше за все, став єгипетський президент Абдель Фаттах Ас-Сісі, який ще на початку березня активно переконував нового короля Саудівської Аравії у потрібності подібної ініціативи - посилаючись при тому на її схвалення з боку короля Йорданії.
В комплексі з ідеєю "спільної антитерористичної армії" Ас-Сісі просив про нарощування інвестицій з боку заможних держав Затоки в збіднілу єгипетську економіку - вочевидь, непрямо пов'язуючи ці питання. Тому найбільш ймовірна конфігурація майбутніх панарабських збройних сил видається наступною: кістяк становитимуть єгипетські солдати, озброєні і треновані коштом Саудівської Аравії та ОАЕ.

При тому для демонстрації "загально арабського духу" в спільних силах будуть створені й підрозділи решти держав - членів ЛАД, але їх роль буде скоріше декоративною.

Зважаючи на ситуацію, яка склалася в сучасному арабському світі, "панарабська" армія має далеко реалістичніші шанси на появу, ніж її "євросоюзний" аналог. В першу чергу тому, що спільні сили будуть формою кооперації, а не заміни національних силових відомств.

Природно, що держави, які постачатимуть зброю і бійців у майбутню спільну армію визначатимуть і те, з ким вона в реальності воюватиме. В число майбутніх противників, поза сумнівом, попадуть відверто терористичні ісламські організації - Аль-Каїда та Ісламська держава.

Складна, більше того - кривава історія стосунків з ісламськими радикалами є і в Єгипту, де чинна влада отримала повноваження, позбавивши їх "братів-мусульман", і в багатих держав Затоки, спокою і грошам яких загрожують фанатики, котрі за вигуками про релігійний ентузіазм не забувають і про джерела земних благ.

Іракські добровольці у тренувальному таборі готуються до майбутніх можливих зіткнень із бойовиками Ісламської держави (ISIS)

Розширення Ісламської держави і концентрація в руках її керівництва як фінансових, так і людських ресурсів викликає в арабських традиційних монархіях непідробне бажання покінчити з рухом, який потенційно може становити небезпеку не тільки як можливий фактор зовнішнього вторгнення, але і джерело внутрішньополітичної небезпеки.

Проте не терористам єдиним збирається протистояти майбутня панарабська армія. В числі очевидних цілей - і чинний сирійський президент Башар Асад, повалення якого давно і безнадійно намагаються досягти арабські монархії. Тут, до речі, інтереси "панарабів" радикально перетнуться з Росією, яка підтримує сирійський режим. Безумовно, на пряму анти-асадівську операцію держави Затоки не підуть, але інтенсифікація допомоги сирійській опозиції цілком можлива.

Ще однією ціллю спільних збройних сил стане протистояння впливу Ірану в регіоні. Власне, це протистояння почалось ще до створення спільних сил - в момент, коли Саудівська Аравія почала широкомасштабну операцію проти єменських повстанців - хоуситів, підтримуваних Іраном.

Озброєні єменські повстанці протестують проти бомбардування столиці країни авфацією Саудівської Аравії

В релігійному вираженні, схоже, нова армія стане засобом захисту традиційних сунітів як від шиїтів, так і від новітніх фундаменталістських рухів.

Характерно, що спільний великий антиіранський інтерес країн Затоки та Ізраїлю забезпечує у всій цій історії спокій останнього, який має великий і невеселий досвід протидії арабським міліарним ініціативам, але цього разу протестувати не поспішає. Справедливо вважаючи, що в об'єднаних сил - якщо такі будуть реально створені - роботи вистарчить і без "єврейського питання".

А загалом, хочеться надіятись, що значні й добре озброєні сили мусульманських країн могли б стати хорошим засобом від любителів рольової гри у "лютого ісламіста". Гри, яка охопила тисячі квадратних кілометрів кількох арабських країн, і яка, окрім розмахування чорним прапором, включає в себе ще й масові вбивства, тортури та елементи геноциду. Схоже, від неї втомились навіть мусульмани.