Божевільні Кремля: Як Путін вимагатиме в України та ЄС гроші за Крим

П'ята річниця загарбання Криму минає на Росії без особливого розмаху. До Криму приїхав спікер російської Держдуми В'ячеслав Володін, 18 березня на анексовану території навідається російський президент Володимир Путін. Помпезні концерти заплановані тільки безпосередньо в Криму та в Москві. Хоча ні, пройде концерт і в Архангельську, де місцева влада запросила на його проведення групу "Смислові галюцинації", та на Камчатці - де святкуватимуть під звуки музики ансамблів "Рідні наспіви" та "Світанки Камчатки". У решті регіонів обмежаться проведенням бібліотечних виставок. 

На думку російських політологів, "мобілізаційний ефект" від приєднання Криму безнадійно вичерпано, а сама тема півострова, на який витрачаються колосальні кошти з федерального бюджету, починає навпаки, дратувати навіть невибагливу російську публіку.

Втім, оживити цю доволі безрадісну картину, власне, і взявся голова російської Державної думи Володін. Який не просто вважає, що "Україна обійшлася з Кримом дуже й дуже непорядно, було порушено основоположні права громадян: право на мову, право на освіту своєю рідною мовою". Він ще й хоче доручити "нашим (російським - ред.) профільним комітетам разом з профільними комітетами "держради Криму" вивчити це питання, проаналізувати, порахувати, скільки втратила економіка Криму за рахунок ось тієї руйнівної політики України, яка тут насаджувалася, скільки втратив народ, які права було порушено і через наші парламентські структури, європейські структури ми з вами візьмемо і зобов'яжемо Україну компенсувати те, що втратив Крим за ці 25 років", - заявив він.

У якості вишеньки на торті Володін не обмежує політ своєї дещо дивної фантазії Україною. "Що стосується грошей, треба порахувати, скільки Україна заборгувала, а оскільки їх ще Євросоюз підтримує, які борги на Євросоюз перейдуть", - стверджує Володін.

На цьому місці можна сказати багато чого. Ну, принаймні після того, коли до читача повернеться дар не тільки членороздільної мови, але й можливість повернутися в нормативне лексичне поле.

Можна запропонувати підрахувати збитки, вчинені Україні Росією - з моменту укладення Переяславської угоди. Ну, чи принаймні обмежитись періодом примусового перебування України в "дружній родині радянських народів-братів". Можна, врешті-решт, перерахувати вартість води, наданої Україною Криму, за сьогоднішніми тарифами Київводоканалу - і оголосити про дефолт Росії.

Але насправді сьогоднішня заява Володіна каже нам, попри все своє карикатурне божевілля, про декілька важливих речей. Найдрібніша - і найменш значуща із них - полягає в тому, що Володін, колишній кабінетний важковаговик, зрозумівши, що сьогоднішньому Путіну вже не потрібні адекватні політики-помічники, свідомо і явно перетворюється на паяца, явно конкуруючи на цьому полі з Жириновським. Цей факт дещо каже про стан справ у російській владній вертикалі - але, врешті, то проблеми Росії.

Важливішим є інший момент. Впродовж п'яти років той самий Володін - разом зі всією кремлівсько пропагандистською машиною працював на створення специфічної віртуальної реальності. В цій реальності Україна - "розорена громадянською війною недодержава, яка ось-ось розпадеться на два шматки. Більший з них попроситься до Росії, а менший - до Польщі". Натомість Росія - це "квітуча країна, до якої повернулась її "загублена" частина (себто Крим), яка ось-ось зацвіте так само чудово, як і решта Росії". На створення цієї віртуальної реальності працювала вся потуга російського "зомбоящика", ольгінські тролі, Кисельов, і сам Путін на додачу. Який, вочевидь, і був автором і головним замовником цієї дещо фантастичної концепції.

І от сьогодні, в присутності журналістів, Володін раптом заявляє про якісь там "претензії до України". Що є прямим руйнуванням віртуальної реальності авторства чинного російського президента. Бо якщо Україна лежить в руїнах - то вимагати від неї компенсацій може тільки божевільний. Але якщо компенсації вимагаються - то виходить, що про руїни брехали. Причому всі - і "ольгінські" у "вконтактиках" з "однокласниками", і російське телебачення, і навіть Володимир Володимирович зі своїм Володіним.

За таких умов або сьогоднішній оратор невдовзі мав би позбутися свого крісла за "відхід від генеральної лінії партії та уряду". Або ж російська владна вертикаль і справді потроху втрачає керованість. І кожен її гвинтик вигадує такий чудесний спосіб порятунку Росії від фінансової кризи, який лиш тільки стрельне йому в голову.