Кінець "Слов'янського братства": Чому Сербія відвертається від Росії та Білорусі

Публічні сварки та непорозуміння між Белградом та Москвою – це лише відображення глибинного процесу, внаслідок якого конфлікти на Балканах якщо і не розв'язуються , то послаблюються. А паралельно з тим слабне і вплив Росії, який базувався на контрольованому з Кремля хаосі та взаємній ненависті

Тарас Паньо
Журналіст відділу міжнародної політики
Кінець "Слов'янського братства": Чому Се…

Сербія, цей останні оплот "слов'янської єдності" за межами союзної держави Росії та Білорусі, схоже, захиталася. Принаймні, такий висновок можна зробити із того, що Белград прийняв рішення відмовитися від участі у військових навчаннях зі знаковою назвою "Слов'янське братство - 2020". Навчання мали відбутися з 11 по 15 вересня на полігоні "Брестський". Але за день до їх початку міністр оборони Сербії Александар Вулін заяви, що серби до Білорусі не поїдуть. Поскаржившись при тому, що рішення було прийняте під тиском з боку Брюсселя. В результаті якого нейтральна держава Сербія заморожує всі військові навчання з будь-якими країнами на шість місяців. Такий от широкий жест – щоб в Кремлі не надто ображалися.

Можна, звичайно, повірити цим заявам, і припустити, що не відпустили сербських військових до Білорусі саме підступні європейські бюрократи. От рік тому – так навіть в Сербію, в рамках однойменних навчань, російським десантникам не заважали прилітати й стріляти, а цього року взяли  і навідріз заборонили. Хоча навіть і в такому випадку доведеться погодитись із тим, що все це сталося неспроста. Просто в Брюсселі, вочевидь, спробували уявити, як виглядатимуть спільні навчання країни – кандидата до ЄС разом з військами двох диктаторів, один з яких щойно отруїв лідера опозиції, а другий – сфальшував вибори, влаштував криваве побоїще в центрі столиці, і лідерку опозиції викрав. Уявили – і прийняли рішення. Що або військ Сербії на цих навчаннях не буде, або Сербія – не так щоб насправді кандидат в ЄС.

Втім, і бажання Белграду списати все на Брюссель, схоже, також є лукавством. Оскільки й питомо сербських причин відмовитися від сеансу щорічного військового братання набралося достатньо.

Почати, звісно, можна із чудової дипломатичної ініціативи офіційної представниці російського МЗС Маші Захарової. Отієї самої, коли вона порівняла президента Сербії Александра Вучича у Вашингтоні із Шерон Стоун в "Основому інстинкті" (дипломатка опублікувала фото сербського лідера, що сидить навпроти Трампа, до публікації додала зазначений кінокадр і прокоментувала, що всім, кого запросили в Білий дім, а стілець поставили так, ніби вони на допиті, треба сідати, як у кінострічці, – ред.). 
Вучич образився й написав про "примітивність та вульгарність". Захарова вибачилася у не менш вульгарному тоні.

Але все це, фактично, було тільки приводом до охолодження стосунків між Москвою та Белградом. Причина якої полягала в тому, що Сербія під тиском Вашингтона дійсно почала врегульовувати свої стосунки з Косово. При тому як в політичній сфері – так і в галузі економіки. Звичайно, Белград Косово не визнав – Вучич, пішовши на це, недовго втримався б у кріслі. А от в "малий Шенген" – безмитну зону, яка функціонує між Сербією, Македонією та Албанією – Косово вже допустили. Паралельно було прийняте рішення про співпрацю в сфері енергетики. Саме на тій зустрічі в Білому домі, де Захарова так переживала за стілець Вучича, ці рішення, які багатократно зменшують вплив Росії на Балканський регіон, і було підписано.

І розпочавши нормалізацію стосунків із Косово, та отримавши перспективу істотних економічних та фінансових преференцій з боку Вашингтона, в Белграді, схоже, і вирішили, що відкрито сваритися з Москвою, можливо ще трохи й рано. А от відмовлятися від найбільш одіозних форм співпраці з путінським режимом – вже час. Тим паче, коли за ці рішення можна отримати додаткові бонуси з боку Брюсселя.

Більше новин про події в Україні та світі на Depo.ua
 

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

deneme