Путін заарештував журналіста за держзраду: Про що це може сказати Україні

Затримання Івана Сафронова, колишнього опозиційного до російської влади журналіста, а на даний момент – радника гендиректора "Роскососу", на перший погляд, виглядає питомо російською історією. Ну затримала ФСБ "за держзраду" одного з радників Рогозіна – то й затримала. Турнір павуків у банці, яким завше була російська внутрішня політика, продовжується.

Але в реальності ця справа багато в чому є знаковою. Оскільки Іван Сафронов більшу частину свого професійного життя був саме журналістом. Причому – достатньо незручним для російської влади. 
Для прикладу – коли він написав у "Комерсанті" матеріал про ймовірну відставку спікера Ради Федерації Валентини Матвієнко, звільняти його тоді кинувся сам мультимільярдер та найбагатший на той момент бізнесмен Росії Алішер Усманов. І звільняв так ефектно, що разом із Сафроновим з видання пішов практично увесь відділ політики того видання. Потім Сафронов іще без малого рік попрацював у "Вєстях" – але після заміни головного редактора там на максимально прокремлівського Андрія Шмарова, пішов і звідтіля. 

І несподівано для всіх у травні цього року опинився у "Роскосмосі", на доволі хлібній посаді. Такому повороту долі, можливо, дивувалися не тільки його колеги, але й сам Сафронов. Та, судячи з сьогоднішньої події, це була класична чекістська "двоходовочка". Оскільки арешт опозиційного журналіста викликав би хвилю незадоволення на Заході, і міг би, у підсумку, завершитись навіть якимось декоративними санкціями, Сафронову дали можливість стати державним чиновником. І за два місяці арештували за максимально "важкою" статтею, з можливістю отримати 20 років ув'язнення.  
При тому, що допуску до державних таємниць Сафронов у "Роскосмосі" не мав. І його арешт, за заявою представників "Роскосмосу", ніяк не пов'язаний з поточною діяльністю корпорації.

Прес-секретар Путіна Пєсков вже встиг зробити заяву, що про затримання Сафронова у Кремлі довідалися "зі ЗМІ". Але при тому чомусь вже знають, що це затримання ніяк не пов'язане з його колишньою журналістською діяльністю. Хоча жодні "ЗМІ" про це ще не писали. Чудово, до речі, виглядає і саме повідомлення ФСБ про затримання – Сафронова звинувачують у тому, що він "передавав відомості про військово-технічне співробітництво, оборону і безпеку РФ одній зі спецслужб НАТО". Саме так – не країн-членів альянсу, а цілого НАТО. Напевно, щоб страшніше було. 

Наразі єдиною гіпотезою щодо того, що саме збираються "пришити" Сафронову є епізод 18 березня 2019 року. Тоді в "Комерсанті" була опублікована стаття журналіста про ймовірний контракт на поставку в Єгипет багатофункціональних винищувачів Су-35. Після цього офіційні особи США заявили, що на Єгипет можуть бути накладені санкції відповідно до закону CAATSA. Втім, тоді Сафронова, за чутками, "викликали на розмову" – і на тому історія затихла. Для того, щоби відродитись тепер, після "обнулення" Путіна. 

Що наштовхує на думку про те, що російського президента не цікавить Сафронов як такий. Йому просто потрібно за допомогою цієї посадки "подати сигнал". Сигнал про нульову терпимість до недобитків ліберальної опозиції. Навіть розсіяних, знекровлених, і готових працювати у Рогозіна в "Роскосмосі". Наразі російські журналісти – ну, достойніша їх частина – намагаються "відбити" Сафронова. Виходять на пікети, підписують звернення, і всіляко обурюються. Десь надіючись, що з Сафроновим трапилась "якась помилка", і його вдасться звільнити, як це вдалося рік тому стосовно іншого опозиційного журналіста, Івана Голунова, якому при обшуку тоді підкинули наркотики. Хотілось би вірити, що так і станеться. Але на відміну від Голунова, якого затримали власне поліцейські-наркоторговці, яким набридли його тексти, замовлення на Сафронова надійшло, здається, із самого верху. 

Загалом, все це є внутрішньою російською історією. Але ця історія дає достатньо глибоке і вичерпне уявлення про те, який політичний вектор домінуватиме після "обнулення". І навряд чи зовнішня політика Володимира Путіна помітно відрізнятиметься від того, що він почав творити у політиці внутрішній.