Блокада санкцій: Чим загрожує Україні конфлікт ЄС та США щодо Ірану

Сьогодні представники Європейського Союзу висловили "глибокий жаль" з приводу реалізації Сполученими Штатами нових санкцій проти Ірану. В опублікованій на сайті ЄС спільній заяві Федеріки Могеріні і міністрів закордонних справ Франції, Німеччини та Великої Британії описана їхня "рішучість зберегти іранську ядерну угоду" – шляхом збереження торгівлі з Тегераном.

А також, що важливіше, міститься повідомлення про те, що для захисту європейських компаній від впливу санкцій США завтра, 7 серпня, вступає в силу "блокуючий статут", який забороняє європейським компаніям дотримуватися американських санкцій і анулює вплив в ЄС будь-яких іноземних судових рішень на їх основі.

Подібне блокування, до слова, застосовується не вперше – аналогічний механізм вже запускали в дію в 1996 році, коли ЄС захищав інтереси європейських комерсантів від санкцій США проти Куби.

Але цього разу усе трохи інакше, ніж двадцять років тому. Оскільки, на відміну від крихітних ґешефтів Європи із Островом Свободи, які нікого у Вашингтоні по-справжньому не хвилювали, цього разу йдеться про те, що європейські компанії успішно множать на нуль американські санкції. Тільки за минулий рік вони поставили до Ірану товарів на 10.4 мільярди євро, і закупили нафти та газу а 10.1 мільярдів. Такий от ідеальний торгівельний баланс, який у Брюсселі зовсім не збираються порушувати.

Два тижні тому європейські дипломати спробували дати Вашингтону шанс "зберегти обличчя" – направивши прохання від Німеччини, Великої Британії та Франції стосовно можливих виключень для європейських компаній із санкційного режиму. На що отримали очікувану, але від того нітрохи не приємнішу жорстку відмову від очільника Держдепу США Майка Помпео.

З одного боку, уся ця сварка виглядає для України ніби й далекою та абстрактною. Але географічна та культурна віддаленість не відміняють того факту, що наш товарообіг із Тегераном складає 623 мільйони доларів США за даними минулого року – і, рідкісний випадок – має позитивне для України сальдо у 482 мільйони доларів. Україна поставляє до Ірану аграрну продукцію, а також устаткування для нафто- і газовидобувної галузі. І якщо українські зерно і олію можуть "не помітити", то на видобувне обладнання у Вашингтоні закривати очі не стануть. Звичайно, українські постачальники, у випадку виникнення проблем, зможуть організувати якусь обхідну схему – на кшталт поставок через турецьких посередників, надміру тиснути на яких Вашингтон, ймовірно, не наважиться – але все це вимагатиме часу та грошей. І не гарантує результату.

Втім, прямі збитки від торгівельних проблем – це тільки половина справи. Бо наростання конфлікту між Вашингтоном та Брюсселем через санкційний режим стосовно Ірану рано чи пізно може вилитись і у появі суперечностей щодо інших спільних санкційних дій.

Зокрема, стосовно антиросійських санкцій, ефективність яких також цілком залежить від трансатлантичної співпраці. І тут благі наміри американських конгресменів, які планують можливе поглиблення санкцій проти Москви вже впродовж найближчих трьох місяців, може зіткнутись із нерозумінням із боку ЄС. Де готові підтримувати наявний санкційний режим – але у випадку з його потенційним поглибленням можуть застосувати механізми блокування цього рішення для європейських компаній. І трапиться це навіть не через велику любов до Путіна – а через небажання йти в кільватері жорсткої і непослідовної зовнішньої політики сьогоднішньої вашингтонської адміністрації. Але Україні від того, здається, легше не буде.