Кінець "гонки роззброєнь": Що буде після похованого Путіним РСМД

Розрив двосторонніх угод, пов'язаних із контролем над ядерною зброєю і засобами її доставки, фактично повертає світ у 70-80 роки минулого століття. Коли кожен, хто прокидався вранці живим, вже знав одну добру новину - Велика Війна ще не почалася

Договір про ракети середньої та малої дальності наказав довго жити. 1 січня з угоди вийшли США. Наступного дня про вихід оголосили і у Москві - Володимир Путін, Сергій Лавров та Сергій Шойгу у форматі "на трьох" повідомили, що дають "дзеркальну відповідь".

Один з ключових документів періоду американо-російського "потепління", який фактично гарантував неможливість несподіваної ракетної атаки по території противника, втратив актуальність.

Особливо зворушливою реакцією на розрив РСМД відзначилася Німеччина, де заступник голови фракції Соціал-демократичної партії Німеччини у Бундестазі Рольф Мютценіх у компанії чисельних експертів знайшов спосіб "все врятувати".

Зокрема, німецький політик вважає, що Росія повинна просто змінити місце дислокації нових ракет 9М729. Як повідомляє Frankfurter Allgemeine, Берлін вважає ідеальним місцем дислокації ракет територію за Уралом, так як звідти вони не зможуть досягти Європи. От так от просто - перевезти ракети подалі від Німеччини - і все буде добре.

При цьому навіть в німецьких журналістів побоювання викликає той факт, що за одну ніч ракети можна перекинути на захід Росії по залізниці або на вантажівках. Але політики на те якось не дуже зважають. Все це, загалом, досить повно описує рівень стратегічної передбачливості німецьких парламентарів.

Звичайно, виступаючи у Вашингтоні з оголошенням про вихід США з ДРСМД, держсекретар США Майкл Помпео заявив, що режим контролю над озброєннями можна повернути до життя. "Ми готові почати нові переговори з усіма зацікавленими країнами стосовно цих складних питань, а також стосовно продовження наявних договорів", - повідомив він.

В ідеалі "загальні переговори", звичайно, можливі. Але в реальності шанси на відновлення договору про РСМД фактично рівні нулю. І штука тут не тільки в президентові Росії Володимирі Путіні і його ракетах 9М729 - технологічному варіанті "іхтамнєтов", про які пишуть навіть російські ЗМІ - а Кремль продовжує заперечувати то сам факт їх існування, то порушення ними договору по РСМД.

Штука ще й у тому, що клуб держав, які фактично володіють не просто технологіями - а ракетами, які фактично порушують договір про РСМД, за останні три десятиліття помітно виріс.

Вже ні в кого немає сумніву, що ракети, котрі не вписуються у договір, є в Китаю - який категорично відмовляється навіть починати якісь переговори про вступ у договір. А окрім Китаю, ракетні програми є і в КНДР та Ізраїлю, Індії та Пакистану. І ніхто з них не почуває себе обмеженим рамками договору, який позавчора фактично втратив силу.

Тому повернення договору по РСМД на політичну арену видається вкрай малоймовірним. Що, напевно, нікого не тішить - оскільки прямих наслідків розриву цього договору буде два.

Перший із яких - можливість відновлення гонки озброєнь, в якій, крім США та Росії, участь візьме ще й Китай. А другий наслідок - це можливість раптового початку глобальної ядерної війни. Оскільки в разі, наприклад, випадкового старту балістичної міжконтинентальної ракети, теоретично, є якийсь час для того, щоб сторони встигли про щось домовитись за тих 20-40 хвилин, поки ракета летить. Натомість час підльоту ракет малої дальності що від Калінінграду до європейських столиць, що з Європи до Москви - 6-10 хвилин. При тому крилаті ракети йдуть вкрай низько, і для радарів практично невидимі.

Ці наслідки можуть бути дещо згладжені завдяки ряду обставин. Першою з них є той факт, що реальна кількість російських ракет, які порушують договір стосовно РСМД, може бути не такою вже й великою. А обіцянка Шойгу розробити "нові гіперзвукові балістичні комплекси малого і середнього радіусу дії" - без виділення на це додаткових коштів з державного бюджету - виглядає взагалі сміховинно. Що, втім, не відміняє того факту, що навіть дві чи три ракети, що долетять до Західної Європи, можуть спровокувати подальший обмін ударами між США і Росією.

Інший момент, що відрізняє ситуацію від 70-80-х років - це той факт, що переважна більшість західноєвропейських держав, скоріше за все, не захоче розміщувати в себе американські крилаті ракети, які можуть стати відповіддю на російські 9М729 - та інші варіації на тему "Калібрів" наземного базування. Втім, Вашингтон завше може скористатись для розміщення своїх ракет територією колишніх членів Варшавського договору - тих ще Польщі та Румунії, що іще скоротить підльотний час до російських цілей.

А ще одним прикрим фактом є те, що в Росії всерйоз заговорили про можливість виходу Кремля і з договору про стратегічні наступальні озброєння (СНО-3), який закінчується в лютому 2021 року. Цей договір встановлює ліміти на ядерні боєголовки і ракети.

На оголошенні при вихід Росії з договору про РСМД Лавров, зокрема, заявив, що США не дають Росії "проінспектувати 56 пускових установок" на підводних човнах, де ядерні ракети були демонтовані - але теоретично могли бути повернуті назад. Що ніби-то дає Кремлю можливість не підписати продовження СНВ-3 - і відновити нарощення свого ядерного арсеналу. Втім, доля СНВ-3 насправді іще не вирішена, оскільки у зайвих витратах на виробництво нових боєголовк особливо не зацікавлені ні в Москві, ні у Вашингтоні. Для знищення цивілізації досить тих, що є в наявності. І дивлячись на руки, які керуватимуть ядерними арсеналами впродовж найближчих років, стає зрозуміло, що світ може бути ближчим до ядерної катастрофи, ніж то було в часи глобального протистояння США та СРСР.

Більше новин про події у світі читайте на Depo.Головна