Кінець гібридного миру: Як Путін на Азові заробив "пекельний пакет" від США

Неспровокована агресія російських силовиків проти українських військових моряків у нейтральних водах вийшла не те, щоби цілком несподіваною — але від того нітрохи не менш абсурдною. В першу чергу тому, що практичні досягнення Росії в результаті цієї агресії фактично рівні нулю. Натомість дипломатичні наслідки будуть, схоже, невтішними.

Бо можна скільки завгодно писати у свіжих випусках російських ЗМІ про те, що "українці самі все порушили", що "у ФСБ є неспростовні докази української провокації", і тому подібне — але факту, хто саме таранив кораблі опонента, хто саме відкривав вогонь на ураження і висаджував спецпризначенців, і хто, врешті-решт, поранив шістьох українських моряків, статті у російських ЗМІ не змінять. Як, вочевидь, не буде проблемою встановити і фактичне місце боєзіткнення — яке перебуває, здається, поза межами територіальних вод Росії.

Всі ці прості факти є настільки загальноочевидними, що міжнародна реакція на подію розпочалась за лічені години після зіткнення.

Член Палати представників Конгресу США, співголова Українського конгресового кокусу Брайан Фіцпатрік закликав "президента США і адміністрацію притягнути до відповідальності Владіміра Путіна". Якщо зважити на той факт, що Фіцпатрік — впливовий республіканець, то пропустити мимо вух його пораду в Білому домі навряд чи зможуть. І навряд чи схочуть, якщо на те пішло.

Дії Росії рішуче засудили зовнішньополітичні відомства Польщі, Румунії, країн Балтії та Данія. Після короткого вагання, з осудом дій Москви виступив держміністр у справах Європи німецького МЗС Майкл Рот. Зробивши це слідом за головою комітету Бундестагу з питань зовнішньої політики Норбертом Реттгеном, котрий публічно констатував одразу після інциденту, що "ця ескалація є доказом того, що Росія, схоже, не зацікавлена в будь-яких результатах від переговорного процесу щодо України".

Таким чином, учора Росія отримала "правильну" телевізійну картинку про суворість і безкомпромісність російських ФСБ-шників, які рішуче борються з українським буксиром в нейтральних водах, а також три пошкоджених плавзасоби. Отримала, на жаль, і команди цих плавзасобів — але оскільки справу на них завели по статті "незаконне порушення кордону", є причини підозрювати, що великих планів на цих людей у Росії, на щастя, немає.

Натомість в графі збитки значаться фактично неминуче посилення санкцій з боку США — вочевидь, із прийняттям "пекельного пакету", який перебуває на розгляді Конгресу і передбачає фактичну заборону на операції з російським держборгом із терміном обігу більше як два тижні, та замороження активів великих російських банків.

"Шах і мат" отримали і російські лобісти у ЄС. Дії, які фактично є неспровокованою військовою агресією — при чому вже не гіпотетичних "іхтамнєтов", а конкретних плавзвасобів під російським прапором — унеможливлюють розмови про відміну санкцій на достатньо тривалий період часу.

Іще, звичайно, сьогодні увечері буде черговий Радбез ООН — але як і завжди, все обмежиться пропозицією Небензі засудити "агресивні дії України" (яку відхилять США, Великобританія та Франція) — і пропозиції цих трьох країн засудити дії Росії (на яку накладе вето Кремль).

Втім, вчорашній інцидент висвітив кілька слабкостей і української дипломатичної позиції. У першу чергу це стосується політики збереження договору про співробітництво у використанні Азовського моря. Серед прихильників збереження договору, до слова, був і чинний міністр закордонних справ Клімкін — чи то в результаті власного переконання, чи то транслюючи позицію керівництва. Головним аргументом прихильників цієї лінії було твердження, що поки діє договір — Росія не наважиться закрити прохід черех Керчинську протоку. Як показали вчорашні події — цілком наважиться. А договір від 2004 року не вартує паперу, витраченого на написання. Більше того, він дає право росіянам на зупинки й інспекції кораблів поза своїми територіальними водами — не захищаючи при тому прав українців на прохід через протоку.

Прикро, що для цієї практичної демонстрації меж російської законослухняності і відданості угодам з Україною довелося заплатити здоров'ям і свободою українських моряків. Втім, інколи "ліки від ілюзій" коштували Україні помітно дорожче. Тому записувати вчорашній інцидент на Азовському морі у "перемоги", звичайно, не варто. Перемоги, мабуть, повинні виглядати дещо інакше. Але й поразкою України — принаймні, на дипломатичному фронті — вчорашнє боєзіткнення назвати також не можна.