Ізраїльський приклад для України: Чи зможе Порошенко повторити фокус Нетаньяху

Підрахунок голосів на позачергових парламентських виборах в Ізраїлі фактично завершився, а недораховані 2% навряд чи принесуть якісь сюрпризи. Чинний прем'єр Біньямін Нетаньяху і його головний суперник Бені Ганц набрали майже порівну голосів. Однак очолити уряд, скоріше за все, доведеться саме Нетаньяху. Шанси на те, що політик вп'яте стане прем'єром, не викликають особливих сумнівів ні в Ізраїлі, ні у світі.

Бо попри те, що обидва ключові учасники парламентських перегонів абсолютної більшості не набрали (як, до слова, не зробила цього жодна партія за всю історію Ізраїлю), і їхні фракції в кнесеті матимуть однакову кількість "багнетів", сформувати коаліцію Нетаньяху буде помітно простіше, ніж Ганцу. Оскільки в правих партій, які традиційно вважаються союзниками чинного ізраїльського прем'єра, за результатами виборів є 65 мандатів (для створення коаліції в кнесеті, що складається зі 120 осіб, потрібен 61 депутат). А ліві й проарабські партії, на голоси яких може розраховувати Ганц, набрали в сумі лиш 55 мандатів.

Як вплине перемога Біньяміна Нетаньяху на україно-ізраїльські стосунки? Вона, без сумніву, стане приводом для головного болю в українському МЗС та на Банковій. Хто б туди найближчим часом не переселився.

Оскільки зовнішня політика Ізраїлю як була спрямована на закріплення "територіальних здобутків" на арабських землях - так і залишиться.  

Звичайно, держсекретар Майк Помпео учора в подробицях розповідав про відмінності анексії Голанських висот Ізраїлем і півострова Крим Росією. І про те, що "не може бути більш різних ситуацій, ніж ці", бо Голани стали частиною Ізраїлю після того, як він "піддався нападу" - а Крим в України просто поцупили.

Але ця відверто тонка дипломатична риторика, як не крути, не відміняє того простого факту, що чинний уряд Ізраїлю здійснював і здійснює анексію сусідських територій.

А після заходу на п'ятий прем'єрський термін Нетаньяху пообіцяв цей курс продовжити - поширивши суверенітет Ізраїлю на поселення на західному березі річки Йордан. Що в черговий раз поставить Україну в незручне становище, оскільки доведеться пояснювати теперішнім вашингтонським друзям Нетаньяху, чому Київ ніколи не визнає і не підтримає подібні політичні тілорухи. Тому п'ята перемога Біньяміна Нетаньяху на парламентських виборах - це не зовсім та подія, яку в Україні варто відзначати шампанським. Втім, вибір громадян Ізраїлю - то, звичайно, їхнє святе й суверенне право, а нам залишається привітати їх з демократично проведеними виборами.

Але, загалом, історія обрання Нетаньяху демонструє іще один момент. Президент, проти якого періодично спливали звинувачення в корупції, виграв останні вибори виключно завдяки знаковим і проривним міжнародним перемогам. Перенесення столиці до Єрусалиму та офіційна анексія Голанських висот хай і не знайшли широкої міжнародної підтримки, але були визнані помітною кількістю держав, в першу чергу - США. І ці істотні дипломатичні перемоги виявились для ізраїльтян важливіші, ніж низка скандалів та мутних історії, пов'язаних з Нетаньяху. Обираючи між лівими й незаплямованими й правими та в чомусь успішними - громадяни Ізраїлю зробили свій вибір на користь других. Щоправда, із мінімальною перевагою. Не складно накласти цю ситуацію на українську реальність, де відбувається у чомусь схоже зіткнення між успішним консерватором - і "незаплямованим" популістом з явним лівим ухилом. Ця історія, безумовно, натякає на можливість успіху і теперішнього президента України. Хоча, звичайно, результати ізраїльських виборів навряд чи можуть бути тут ідеальним полігоном - якщо врахувати вкрай різне ставлення українців та ізраїльтян до будь-якої чинної влади.