Імпічменту додали газу: Наскільки страшні для Трампа звинувачення в маніпуляціях з "Нафтогазом"

Інформація у західних ЗМІ про те, що група людей, тісно пов'язаних з президентом Трампом та його особистим адвокатом Руді Джуліані, працювала над тим, щоб пролобіювати в Україні бізнес-інтереси окремих американських компаній, схоже, має два виміри — чисто економічний і політичний.

З економікою все доволі просто. Група людей — в числі яких, вочевидь, був і міністр енергетики США Рік Перрі, доволі давно лобіюють ідею будівництва в Україні LNG-терміналу для прийому та регазифікації зрідженого газу. І в цьому немає жодного криміналу, оскільки подібний термінал дозволив би Україні зменшити залежність від російського газу, купуючи блакитне паливо із доставкою морем — хоч із США, а хоч, приміром, із Норвегії чи Саудівської Аравії. Власне, подібний газ Україна вже купує у Польщі, яка має відповідний термінал в Свіноуйсцє. Але наявність свого терміналу дозволила б здешевити процес і додати йому масштабу. Це все, що стосується легальної частини історії.

Далі йде її детективна частина. Яка полягає в тому, що, коли вірити американським ЗМІ, три бізнесмени - два із просторів колишнього СРСР, Лев Парнас та Ігор Фруман, а також нафтовий магнат з Бока-Ратон, що у Флориді, Гаррі Сарджант III, пожертвували "сотні тисяч доларів" на проведення кампанії Трампа, а навзамін вирішили спочатку створити, а потім "підім'яти" під себе майбутній український ринок.

Вони планували завести "потрібних людей" в Наглядову раду "Нафтогазу", змістити чинного очільника Андрія Коболєва (який був "другом демократів" і відповідно - "природнім ворогом" Трампа), і замінити його посадовцем із того ж таки "Нафтогазу" Андрієм Фаворовим. Якого, буцімто, встигли переконати у великих перспективах співпраці безпосередньо із ними. А також у тому, що "у Вашингтоні у них все схоплено". Після чого в Україні мали збудувати LNG-термінал, а Фаворов мав підписати контракт саме із даними бізнесменами.

З політикою, як завше, все вийшло складніше. Оскільки ні Перрі, ні Трамп так і не зуміли пролобіювати потрібне рішення ані в період президентства Порошенка (в адміністрації якого таки підтримували Демпартію), ані зараз, за Зеленського. А чинний президент США, гірше того, оприлюднив інформацію про те, що телефонував Зеленському на прохання Перрі, мовляв, міністр попросив його зателефонувати, щоб дізнатись, як просуваються справи з будівництва LNG-терміналу і заводу з регазифікації при ньому. У непрямий спосіб натякнувши публіці, що ця тематика таки цікавить Білий дім.

В принципі, нічого меганесподіваного в цій історії ніби й немає. Поєднання політичних та економічних інтересів у політиці — штука зовсім не нова. Досить, наприклад, згадати Петра Порошенка, який ініціював і підтримував закупівлі вугілля в США — хоча умови цих закупівель, ймовірно, були і не найбільш вигідними. Це була своєрідна "ціна лояльності" до Трампа, який обіцяв "відродити гірничу галузь США" і отримав можливість продемонструвати публіці початок цього відродження, відправивши вугілля до України. Так само і зі зрідженим газом, якби все обмежувалось лобіюванням можливості України купувати американський газ — вся історія не коштувала б виїденого яйця.

Але історія з газом дуже сильно відрізняється від "вугільної". Оскільки йдеться про лобіювання інтересів трьох конкретно взятих ділків. Які не просто "купили" лояльність Трампа, внісши істотну суму у виборчі фонди республіканців і примусили його, а також, ймовірно, міністра енергетики США обслуговувати свої бізнес-інтереси, але, за чутками, ще й хвалилися цим фактом перед тим самим Фаворовим.

А якщо подивитись на картину в більш загальному вигляді, складається враження, що на корупційний скандал довкола Байдена, який коштував йому великих проблем і ненульових шансів програти праймеріз у власній партії, демократи відповіли аналогічним корупційним скандалом стосовно Трампа.

Якими будуть результати цього скандалу для Дональда Трампа покаже найближче соціологічне опитування. Оскільки думку сенаторів стосовно імпічменту чинного президента США воно навряд чи змінить, а от на настрої республіканських виборців цілком може і вплинути.

А ще ця історія може стати приємним бонусом для Андрія Коболєва, якого на хвилі чуток стосовно "втручання Вашингтону" на якийсь час залишать на займаній посаді незалежно від попередніх планів — виключно для того, щоб не давати зайвого ґрунту для припущень про те, що Зеленський таки "обслуговує Трампа".