Відлуння Чорнобиля: Чому Путін відмовився від тотального карантину і що з того вийде

На тлі того, як навіть найбільш ліберальні держави світу переходять до політики закручування гайок, Росія продовжує дотримуватись якогось вкрай м'якого карантину через коронавірус, достатнього хіба лиш для розгону опозиційних мітингів, а не для протидії коронавірусу. І в цього, схоже, є важливі політичні причини

Відлуння Чорнобиля: Чому Путін відмовивс…

Після того, як Велика Британія цієї ночі пішла в глухий та глибокий карантин, багато в чому схожий на "китайську модель", і навіть ультраліберальні Нідерланди не те щоби відмовились від своєї моделі – але дещо скоротили кількість наявних у громадян прав і свобод, а заразом оголосили, що карантин триватиме до червня, у світі практично не залишилось тих, хто легковажить коронавірусом.

Ну, можливо крім окремих держав Латинської Америки та Африки. В яких і справді ситуація особлива. Хоча б тому, що через відсутність великої кількості людей літнього віку чи із хронічними хворобами вони й справді можуть "проскочити" епідемію. Яка на тлі голоду, сарани й локальних воєн, не стане їхньою найбільшою проблемою.

Але в цьому екзотичному товаристві якось дивно виглядає путінська Росія. Звичайно, там теж ніби як оголосили карантин. Але якийсь неправильний. Не радянський. На тлі "більше 2 осіб не збиратися" у Європі російська норма "зібрання більш ніж на 50 осіб – заборонені" виглядає дивно. Ну, себто логічно виглядає, щоб не допустити опозиційних мітингів, але як же коронавірус?

Не менш дивно виглядають і пропозиції мера Москви Сергія Собяніна, наприклад, "відкупитися" від московських пенсіонерів, рознісши їм по 4 тисяч рублів за те, щоби впродовж місяця вони носа на вулиці не показували. Що виглядає як якийсь тривіальний хабар, причому в ситуації, коли влада могла би просто оголосити тотальний карантин і не заморочуватися із підкупом в непрості часи дешевої нафти й "сповільнення росту" російської економіки.

Зрозуміти причини такої несподіваної "м'якості" путінського режиму, загалом, нескладно. Володимир Володимирович хоче нову конституцію.

Він зробив для цього все можливе – посадив космонавтку Терешкову за важелі керування Держдумою, переконав Конституційний суд у правових підґрунтях власного перетворення на царя так добре, що бідолахи-судді погодились з ним впродовж однієї доби. Не зважаючи навіть, що доба була – суботньою.

Тепер він  очікує на результат. І не якомусь там коронавірусу стояти на заваді великому плану Самого.

При тому якісь маловіри ще тиждень тому розповідали, посилаючись на джерела в адміністрації Путіна, що рішення ніби як ще не прийнято і все можуть переграти. І навіть вказували, "на куди" можуть перенести голосування, називаючи в якості альтернативної дати 12 червня, день Росії. Або навіть на 13 вересня.

Але наміри російського президента, схоже, не змінились. Бо минув тиждень – і про будь-які переноси наразі не чути. А російські правозахисники, які вважають, що "недокарантин" заважає суспільному обговоренню пропонованих владою змін до Конституції, звертаються не в ЄСПЛ навіть, а прямісінько в ООН. Якось дуже сиптоматично при тому, що долею російської конституції опікується товариство "Меморіал". Так-так, те саме, що при кінці СРСР розкопувало могили з жертвами масових страт радянських спецслужб.

Втім, якими б не були відповіді спецдоповідачів ООН, референдум на Росії 22 квітня, скоріше за все, таки проведуть. Хоча б тому, що епідемія і до червня може не закінчитись. А президент, який не впорався з "мором" і вимагає помазання на царство, в цій ситуації виглядатиме ще гірше, ніж зараз. Тому російський президент поспішає, і на перенесення дати голосування, скоріше за все, не піде.

Якими будуть наслідки подібної історії? Звісно, у Путіна є чимало чудесних соціальних та політичних інструментів, які й не снилися тому ж Джонсону, Трампу чи Меркель. Є можливість занижувати смертність і робити зі статистикою що завгодно. Є можливість примусити брехати авторитетних лікарів, переконуючи населення, що "нічого страшного не відбувається". Є можливість "підвісити" регіони в інформаційному вакуумі й переконати регіональних посадовців, що це "тільки в них так погано, тому нехай самі перепишуть статистику і борються з коронавірусом рішучіше".

Але будь-яка, навіть путінська, влада має межі своїх можливостей. І тут історія з коронавірусом в Росії десь до певного моменту починає нагадувати все ту ж історію з Чорнобилем в СРСР. Влада, яка тримається на надто вже очевидному для всіх обмані, приречена.

Можна намагатися обдурити всіх, підправити статистику і примусити замовкнути опозицію. Але якщо після "путінського референдуму" – навіть не внаслідок нього, а саме після – станеться так, що по Москві поїдуть довгі колони швидких, а хворим доведеться лежати у військових наметах через брак місць у лікарнях, як то було в Італії, то тягар відповідальності за це неминуче ляже на російську центральну владу. І чи зуміє телевізор подолати холодильник за умов радикального економічного погіршення у парі з епідемією – це питання, відповідь на яке Володимир Володимирович Путін шукатиме в процесі ризикованого соціального експерименту.

Більше новин про події у світі читайте на Depo.Головна

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

data-matched-content-rows-num=1 data-matched-content-columns-num=4 data-matched-content-ui-type="image_stacked"