Відлуння Чорнобиля: Чому Путін відмовився від тотального карантину і що з того вийде

Після того, як Велика Британія цієї ночі пішла в глухий та глибокий карантин, багато в чому схожий на "китайську модель", і навіть ультраліберальні Нідерланди не те щоби відмовились від своєї моделі – але дещо скоротили кількість наявних у громадян прав і свобод, а заразом оголосили, що карантин триватиме до червня, у світі практично не залишилось тих, хто легковажить коронавірусом.

Ну, можливо крім окремих держав Латинської Америки та Африки. В яких і справді ситуація особлива. Хоча б тому, що через відсутність великої кількості людей літнього віку чи із хронічними хворобами вони й справді можуть "проскочити" епідемію. Яка на тлі голоду, сарани й локальних воєн, не стане їхньою найбільшою проблемою.

Але в цьому екзотичному товаристві якось дивно виглядає путінська Росія. Звичайно, там теж ніби як оголосили карантин. Але якийсь неправильний. Не радянський. На тлі "більше 2 осіб не збиратися" у Європі російська норма "зібрання більш ніж на 50 осіб – заборонені" виглядає дивно. Ну, себто логічно виглядає, щоб не допустити опозиційних мітингів, але як же коронавірус?

Не менш дивно виглядають і пропозиції мера Москви Сергія Собяніна, наприклад, "відкупитися" від московських пенсіонерів, рознісши їм по 4 тисяч рублів за те, щоби впродовж місяця вони носа на вулиці не показували. Що виглядає як якийсь тривіальний хабар, причому в ситуації, коли влада могла би просто оголосити тотальний карантин і не заморочуватися із підкупом в непрості часи дешевої нафти й "сповільнення росту" російської економіки.

Зрозуміти причини такої несподіваної "м'якості" путінського режиму, загалом, нескладно. Володимир Володимирович хоче нову конституцію.

Він зробив для цього все можливе – посадив космонавтку Терешкову за важелі керування Держдумою, переконав Конституційний суд у правових підґрунтях власного перетворення на царя так добре, що бідолахи-судді погодились з ним впродовж однієї доби. Не зважаючи навіть, що доба була – суботньою.

Тепер він  очікує на результат. І не якомусь там коронавірусу стояти на заваді великому плану Самого.

При тому якісь маловіри ще тиждень тому розповідали, посилаючись на джерела в адміністрації Путіна, що рішення ніби як ще не прийнято і все можуть переграти. І навіть вказували, "на куди" можуть перенести голосування, називаючи в якості альтернативної дати 12 червня, день Росії. Або навіть на 13 вересня.

Але наміри російського президента, схоже, не змінились. Бо минув тиждень – і про будь-які переноси наразі не чути. А російські правозахисники, які вважають, що "недокарантин" заважає суспільному обговоренню пропонованих владою змін до Конституції, звертаються не в ЄСПЛ навіть, а прямісінько в ООН. Якось дуже сиптоматично при тому, що долею російської конституції опікується товариство "Меморіал". Так-так, те саме, що при кінці СРСР розкопувало могили з жертвами масових страт радянських спецслужб.

Втім, якими б не були відповіді спецдоповідачів ООН, референдум на Росії 22 квітня, скоріше за все, таки проведуть. Хоча б тому, що епідемія і до червня може не закінчитись. А президент, який не впорався з "мором" і вимагає помазання на царство, в цій ситуації виглядатиме ще гірше, ніж зараз. Тому російський президент поспішає, і на перенесення дати голосування, скоріше за все, не піде.

Якими будуть наслідки подібної історії? Звісно, у Путіна є чимало чудесних соціальних та політичних інструментів, які й не снилися тому ж Джонсону, Трампу чи Меркель. Є можливість занижувати смертність і робити зі статистикою що завгодно. Є можливість примусити брехати авторитетних лікарів, переконуючи населення, що "нічого страшного не відбувається". Є можливість "підвісити" регіони в інформаційному вакуумі й переконати регіональних посадовців, що це "тільки в них так погано, тому нехай самі перепишуть статистику і борються з коронавірусом рішучіше".

Але будь-яка, навіть путінська, влада має межі своїх можливостей. І тут історія з коронавірусом в Росії десь до певного моменту починає нагадувати все ту ж історію з Чорнобилем в СРСР. Влада, яка тримається на надто вже очевидному для всіх обмані, приречена.

Можна намагатися обдурити всіх, підправити статистику і примусити замовкнути опозицію. Але якщо після "путінського референдуму" – навіть не внаслідок нього, а саме після – станеться так, що по Москві поїдуть довгі колони швидких, а хворим доведеться лежати у військових наметах через брак місць у лікарнях, як то було в Італії, то тягар відповідальності за це неминуче ляже на російську центральну владу. І чи зуміє телевізор подолати холодильник за умов радикального економічного погіршення у парі з епідемією – це питання, відповідь на яке Володимир Володимирович Путін шукатиме в процесі ризикованого соціального експерименту.