Хто зупинить Кім Чен Ина з термоядерною бомбою

Після недільної демонстрації ядерної потуги всім стало зрозуміло, що Пхеньян де-факто є учасником міжнародного ядерного клубу. Експерти ще довго сперечатимуться, чи був заряд, який викликав землетрус у 6.3 бали за шкалою Ріхтера, справді термоядерним, як повідомили інфорагенції КНДР, чи це була "всього лише" дуже потужна ядерна бомба, але в реальності все це не має великого значення. Якщо в Пхеньяну є технології для створення настільки потужних ядерних зарядів, то й "термояд" - не за горами. При тому що навіть чисельний та технічно досконалий ядерний арсенал є стовідсотковою гарантією спокійного існування для пхеньянського режиму.

Випробування вдарило по всіх сусідах КНДР без винятку. І якщо з Південною Кореєю та Японією все, загалом, як завжди - збройний прогрес вороже налаштованого до них божевільного диктатора не може їх тішити, то з Китаєм цього разу вийшло особливо погано.

Самміт БРІКС, на якому очільник Піднебесної Си Цзиньпін мав зіграти роль сильного й далекоглядного правителя, який визначає подальшу економічну долю якщо й не цілого світу, то чималої його частини, потонув у гулі підземного ядерного вибуху. Як в прямому, так і в інформаційному сенсі. Всім стало зрозуміло, що заклики Пекіну до КНДР припинити ядерні та ракетні випробування не коштують паперу, на якому написані.

Завершальним ударом став жалісливий твіт Трампа, в якому президент США написав, що Китай "намагається допомогти, але абсолютно безрезультатно". Як трієчник, що чесно намагається розв'язати задачу - але в силу вродженої тупості не може.

Хоча й результативність погроз Трампа, усього цього твіттерного "вогню і люті", виявилась нітрохи не вищою, ніж у санкцій та пересторог Пекіну. Після недільного випробування Дональд Трамп написав (звичайно, у Твіттері), що в КНДР "розуміють тільки силу". Можливо, це й правда. Але в такому випадку виявляється, що у США чи немає цієї страшної для Кім Чен Ина сили - чи немає вміння належним чином її використати. І нові погрози та поспішне скликання колегіальних органів, відповідальних за безпеку США - не більше ніж імітація бурхливої діяльності.

При тому вчорашнє випробування, судячи зі всього, істотно змінить геополітичну розстановку сил не тільки в азійському регіоні, але й на планеті загалом. В першу чергу тому, що традиційні міжнародні гарантії безпеки для сусідів КНДР більше не працюють. Оскільки Пхеньян вийшов зі статусу "божевільні з бомбами" - і перейшов на принципово вищий рівень, "божевільні з ядерними бомбами".

Якщо, приміром, Пхеньян зараз здійснить радикально ворожі дії супроти Південної Кореї, США ніби зобовязані захистити союзника. Про це нещодавно і очільник Пентагону Джеймс Меттіс нагадував. Але якщо КНДР пригрозить при цьому в разі втручання США здійснити масовану ядерну атаку по американських містах, готовність Вашингтону захищати свого союзника може виявитись під великим питанням. А за часів президенства Трампа - і питання ніякого насправді не буде.

Реальний засіб стримувати противника із ядерною зброєю є тільки один. Наявність власного ядерного арсеналу, достатнього для гарантованого удару у відповідь. В часи холодної війни це називалось англійською аббервіатурою MAD, яка значила не слово "божевільний", яке можна знайти в словнику у якості перекладу, а Mutual assured destruction - взаємне гарантоване знищення.

За допомогою такої системи вдавалось втримати світ від ядерної війни між США та СРСР. Наявність ядерної зброї стримує від війни і, наприклад, Індію та Пакистан. А для гарантованого стримування Пхеньяну Сеулу та Токіо потрібна не американська ядерна зброя, яка в разі чого може буде використана, а може й ні - а зброя власна. Яку гарантовано використають тоді, коли стане зрозуміло, що губити більше нічого.

Дотепер Сеул стримували від розробки власної ядерної зброї два фактори. Надія на американську політику стримування Пхеньяну - і страх, що в разі розробки південнокорейської ядерної зброї США можуть ввести режим торгівельних санкцій на товарообіг між країнами.

Впродовж останніх тижнів обидва цих фактори перестали діяти. Політика стримування нікого не стримала, а адміністрація Трампа на фоні дипломатичного провалу думає не про те, як покращити дипломатичні стосунки з Сеулом, а як розірвати з ним угоду про вільну торгівлю. В якості виконання передвиборних обіцянок Дональда Трампа стосовно боротьби з засиллям азійських товарів, які душать американського виробника..

За таких умов поява власної ядерної зброї в Південної Кореї, здається, виглядає практично неминучою. Час дипломатів явно пройшов - говорити більше немає про що. Настає час гармат.