Хто насправді хоче захопити Македонію

Причини вчорашнього штурму македонського парламенту, який закінчився легким кровопролиттям, були достатньо банальні. Ліберальна опозиція в особі соціал-демократів, яка давно й безуспішно намагалась "підсунути" з владного Олімпу "Демократичну партію за македонську національну єдність", знайшла спосіб досягнути мети, домовившись про союз з партіями етнічних албанців. Які, до слова, становлять більш ніж чверть громадян Македонії.

Домовленість полягала в тому, що опозиція голосує за албанця на посаду спікера, а албанські партії підтримують голосами соціал-демократа Зорана Заєва на посаду прем'єр-міністра країни. І план почав реалізовуватися – за албанського кандидата на посаду спікера, Талата Джафері, проголосувало 62 депутати із 120 – чого, загалом, було достатньо для його обрання на посаду.

А в партії влади, де перед тим довго розповідала, що потрібно "відновити стабільність в державі", раптом зрозуміли, що стабільність відновлюється. Без них. Себто, звичайно, в "демократів за єдність" залишалася в руках посада президента. Але Македонія – парламентська республіка, і президентська посада в ній, звичайно, важлива – але трішечки церемоніальна.

Все що зумів зробити президент Іванов – це заявити, що соціал-демократи "зрадили Македонію". А ще – написати відкритого листа світовим лідерам про те, що реалізація платформи Соціал-демократичного союзу Заєва "передбачає зміни в конституції Македонії, які б поставили під загрозу унітарний характер і суверенітет держави в інтересах виключно албанської меншини". Відсутність планів стосовно внесення змін до Конституції у Заєва президента не спинила.

Втім, листи – листами, але у партії влади, яка почала владу губити, лишився в рукаві останній аргумент. Вуличний погром. І цей аргумент вчора увечері було пущено в хід.

Дві сотні "мирних громадян" міцної статури і належної підготовки вдерлись до парламенту, від душі побили соціал-демократів – і додали албанцям. Щоб продемонструвати свою готовність захищати Конституцію, напевно.

Захід зреагував нервово. "Ми засуджуємо насильство в найсильніших виразах", - заявило посольства США в Македонії. "Насильству не місце в парламенті" – заявив комісар ЄС Йоханнес Хан. До якого невдовзі долучився генсек НАТО Йенс Столтенберг.

В той же час Росія закликала "припинити зовнішній тиск на Македонію" і дозволити "відповідальним політичним силам республіки самим визначити розвиток країни". Бо "адекватне рішення може бути знайдено тільки шляхом внутрімакедонского діалогу в рамках конституційно-правового поля" – солов'ями заливаються орли із відомства Лаврова. "Відповідальні сили" – це, треба думати, вчорашні погромники, а діалог в рамках конституційного поля – це процес биття депутатів з Соціал-демократичної партії штурмовиками президента Іванова.

В такий нехитрий спосіб тривіальне бажання однієї політичної сили залишитись при владі, не зважаючи на абсолютно легітимну її втрату, переноситься в етнічну площину. Російські ЗМІ пишуть про "майбутню Велику Албанію", яка поглине спочатку Македонію, а потім – Сербію. А невдовзі, напевно, Воронєж. І про злий Захід, який буцімто збирається вводити санкції проти Македонії за відмову "віддати владу албанцям".

Так з тривіальної суперечки за владу потроху виростає новий етнічний конфлікт на Балканах. В якому діють вже не злодійкувата влада і неоднозначна опозиція з ситуативними союзниками, а "патріоти Македонії", "зрадники Македонії" та "албанські загарбники". І вирішувати цей конфлікт, якщо послухати македонських прихильників "стабільності", слід вже не в стінах парламенту шляхом дискусій, а як мінімум на вулицях шляхом чи то будівництва барикад, чи то їх штурму. А сила, якій рік тому нічого не обломилось з переворотом в Чорногорії (бо навіть "бра тушки"-серби не захотіли терпіти в себе російських диверсантів і банально їх здали), ще трохи – і зможе святкувати перемогу. Бо на Балканах, якщо сторони негайно не спиняться, цілком може запалати знову.